Нульовий рік. Ідея Світла

Нульовий рік. Ідея Світла

Віктор Сидоренко

Поділитись
15.12.2021 - 12.01.2022 Купити квиток
Поділитись
Про проєкт
  • Про проєкт
  • Експозиція
  • Фоторепортаж
  • Партнери

З 15 грудня 2021 по 12 лютого 2022 року у Центрі сучасного мистецтва М17 відбувається виставка «Нульовий рік. Ідея Світла» — третя та завершальна частина міждисциплінарного проєкту Віктора Сидоренка «Всі кольори спектру — це біле світло», що охоплює твори митця, виконані у різних жанрах — живопис, фотографія, відеоарт, інсталяції та скульптури, — за понад 25-річний період.

Віктор Сидоренко — один зі знакових українських художників повоєнного покоління, чий проєкт «Жорна Часу» представляв Україну на 50-й Венеціанській бієнале. Художник не боїться експериментувати ані з темами, ані з матеріалами: пише станкові картини, створює масштабні скульптури, працює з відеоартом. Ушкодження, подряпини, документальні фото, білі плями під слідами інших барвистих шарів — завдяки цим характеристикам його роботи набувають позачасового ефекту. Головні теми творчості художника — формування суспільства трансгуманізму та нових соціальних субкультур, значення та цінність терміну «людина» в епоху нових цифрових метавсесвітів.

Виставка «Нульовий рік. Ідея Світла» складається виключно з нових робіт та скульптур Віктора Сидоренка. В їх основу лягли експерименти з оптикою на теми прикордонних відчуттів між реальним та зримим, фактичним і бажаним. Митець проводить свого Персонажа через терени психологічних дослідів, ірраціональних процесів та перевтілень, продовжуючи його виснажливу підготовку до того, що начебто ніколи не настає — невідворотної зустрічі з собою. Це виставка про забуту сьогодні людяність, про мистецтво комунікації та можливість дивитися на світ та інших відкритим поглядом.

«Художник так чи інакше завжди пише одну роботу. У мене ця робота пов’язана з моїм Персонажем, який з різним сенсом переходить із проєкту у проєкт. Різниця між першою появою Персонажу у 1996 році та його сучасною варіацією — величезна. Тоді він був пов’язаний з історичним тлом, а тепер він живе вже без нього», — говорить Віктор Сидоренко.

Куратор — Андрій Сігунцов
Співкураторка — Євгенія Гавриленко
Керівниця — Наталія Шпитковська

Виставка триває з 15.12.2021 по 12.02.2022

Вхід на виставку — за квитками.
Вартість квитків:
100 грн для дорослих;
70 грн для школярів, студентів та пенсіонерів.

Придбати їх можна online або безпосередньо у касі Центру М17.

Митці, діячі культури та учасники АТО мають право на безоплатне відвідування за можливості підтвердити свій статус.

 


Усі відвідувачі повинні мати з собою один із наведених нижче документів: сертифікат про повну вакцинацію (дві дози вакцини), негативний PCR-тест, або тест на антиген, що зроблений не пізніше, ніж за 72 години, довідка про одужання після COVID-19 (зроблена протягом останніх 6 місяців).

(English)

All Colors of the Spectrum is White Light

Part three: Year Zero. The Idea of Light

 

The final part of Victor Sydorenko’s interdisciplinary project titled “All Colors of the Spectrum is White Light” consists exclusively of new artworks. Based on optical experiments, their main theme is sensational borderline between real and visible, between actual and desired. The exhibition sums up the 25-year developmental history of the artist’s central subject — the Character. At M17, a viewer spots the Character in the moment of living through “year zero”, which is both an uncertain point and point of a colossal transformative potential.

Such a notion as “year zero” exists neither in Gregorian and Julian calendars, nor in our usual perception of time. From the very first second, the beginning of something new marks the countdown of year one. Operating machined count time in a quite different way: year zero can not be dismissed until the countdown reaches the next integer — year one. This collision of time perceptions — our own and/or of counting machines — illustrates the crossroads to which the Character has come. Here and now, after terrains of psychological ventures, irrational processes, and metamorphoses, he came close to what never seems to happen — the inevitable encounter with his self. Yet what self is it? What will he find in this point of radical rethinking, formed by digital meta-worlds, at this moment of becoming a new type of person? Who could he have become after going through the artist’s multiple projects with diverse meanings and now being completely detached from time-space background?

Allegorically, the Character’s path is the gradual evolution of humanity from a society based on humanism to a transhuman one. Humanism saw humanness as the most important outcome of culture (according to Cicero). This phenomenon released humanity’s artistic aspect. Though human being, “a measure of all things”, is thus deprived of a possibility to go beyond his own boundaries. Moreover, anthropocentrism, according to which humans are the “main creature” and the ultimate goal of everything, leads to those disastrous processes we witness today. In particular, the global ecological crisis and degradation of the biosphere caused by anthropogenic factors. One of the global warming scenarios envisions the transformation of the Earth into an uninhabitable place in only five hundred years. And if we just recollect that ancient civilizations as well as their cultures date about 5,5 thousand years from now, the last sunset without humans is clearly imaginable.

Although, going back to the humanist idea that human nature can be changed and improved with the help of technological advancement, we can imagine a more positive future. And such fundamental shifts are happening today. The philosophy of posthumanism, developed in recent years, rethinks the position of humans as the center of the biosphere. This reconsideration process, which includes sexual, social, and spiritual self identification, is now in active phase. Thus, a transhuman future with the usage of technological achievements for elimination of suffering, aging, and death, is close.

The last part of Victor Sydorenko’s project — “Year Zero. The Idea of Light” is exactly about this. About possible models of transhuman society and rethinking of the concept “human”. About the prospects of “Übermensch ” in the transhuman era and his ability to enlighten in order not to lose humanness. The exposition proposes to view the artist’s introspection and to try this method of self-exploration on oneself. Victor Sydorenko doubts in all principles of the nature of things. This skepticism opens up new questions and ways of exploration(s). Contradicting and abolishing the objective obviousness of the world, the artist turns to general human existence, to its apparent inaccessibility and finity.