ВЕЛИКЕ КОЛО: Експозиція #4

Saturation Point, Лондон, Сполучене Королівство

НЕГАЙНИЙ ЕФЕКТ

Досвід першого знайомства з твором і той негайний ефект, який він справляє на глядача, завжди був предметом
особливої уваги у практиках Морріссі та Генкока, що співпрацюють і як практикуючі художники, орієнтовані на
системне мистецтво, і як художники-куратори.

Геометрична форма – це мова, що викликає миттєву реакцію, незалежно від того, говоримо ми про роботу на
папері, дизайн інтер’єру, дизайн, що використовується у меблюванні, скульптуру чи ширше – про організацію
архітектурного середовища. Повторення, закономірність і структура є добре впізнаваними культурними
універсаліями, загальнодоступними попри політичне і соціальне розшарування.

Роботи, обрані для виставки, відображають ці міркування та, за визначенням самих художників, є
споглядальними. Кожна ітерація (повторення) – це наступний етап у постійному, системному досліджені
концептуального простору в межах розвитку пост-мінімалістичного канону.

Saturation Point – це редакційно-кураторський проект, що базується в Лондоні і має за мету сприяти розвитку
редукційного, геометричного та системного напрямів у безпредметному мистецтві Великої Британії. Проект був
заснований художниками Патріком Морріссі та Ганцем Генкоком у 2014 році.

Однойменний кураторський проект Морріссі та Генкока 2011 року – виставка Saturation Point із підзаголовком
“Міжнародний огляд безпредметного мистецтва” – представив роботи 16-ти художників з різних країн світу. Це
дослідження Морріссі та Генкока охопило загальну спадщину безпредметної абстракції та її нинішні форми у Великій Британії.

_______

t e k s a s, Грестед, Данія

ГЛИБОКО І ШИРОКО

Коли мені випала нагода у співпраці з KNO втілити в Києві другий кураторський проект, цього разу в Центрі
сучасного мистецтва М17 і в якості співзасновника t e k s a s, я не вагався ані секунди й одразу визначився із
напрямом, в якому вестимуть мене мої кураторські задуми: до ширшого та глибшого дослідження означеного
раніше питання.

Моя перша виставка – “NONOBJECT” у музеї Булгакова – стала свідченням наявності міжнародного зв’язку, що
існує переважно між художниками, які працюють із картиною як об’єктом, демонструючи історичне
послідовництво ідеям Малевича, супрематизму, а також постійно триваючий мистецький діалог. Роботи ж,
відібрані для цієї виставки, цілком інакшої властивості. Я обрав твори, які можуть створити мить таємничості,
діалог мовою мистецтва. Ці роботи, здається, творять свою власну царину – царину, що може повести нашу
свідомість безліччю напрямків і у певному сенсі завести за лаштунки майстерні безпредметності, торкаючись,
можливо, самого моменту Створення.

Це наче річка, глибока і широка, де течії різних потоків, утворюючи силу, що спрямовується врізнобіч, все ж
лишаються продовженням одного єдиного витоку, а отже, імовірно, є глибоко вкоріненими в ідеї
безпредметності. І очевидно, що в той момент, коли ти озираєшся на хвилю, яка тебе наздоганяє, декілька
хвиль вже омило тебе. Тож, озираючись на віхи історії, сьогодні ми вже можемо аналізувати і робити висновки
щодо таких рухів, як супрематизм, безпредметне мистецтво, Баугауз, футуризм тощо. Ми любимо
категоризувати, вибудовувати системи, аби знайти душевну рівновагу там, де щось може викликати в нас
занепокоєння.

Без сумніву, публіка була схвильована “Чорним квадратом” Казимира Малевича (1915), як раніше – звучанням
“Струнного квартету №2” Арнольда Шенберґа (1911), із котрим упроваджувалася 12-тонова техніка музичної
композиції – додекафонія. Промислові винаходи, революції та війни вирішальним чином позначилися на
розвитку мистецтва початку 20-го сторіччя – періоду, який сьогодні багато хто вважає основою для вивчення і
визначення сучасного мистецтва. У часи, коли боротьба носила інший характер, світ змінювався, і
найрадикальніші зміни, що їх потім помалу сприймало суспільство, породжувалися мистецтвом та наукою.
Художники з різних куточків світу, які нині зібралися в М17, – це вчені, конструктори, дослідники; це
художники, що на моє переконання, в своєму прагненні створювати творять мову та дива. Можливо, навіть
магію. Усі вони є визнаними у своїй галузі мистецтва та широко виставляються в усьому світі.

Творчість цих художників охоплює великий обшир, де хтось шукає містичних закутків, хтось переосмислює
давні традиції, а дехто знову і знову бере під сумнів свій власний медіум або досліджує потенціал нових
матеріалів та математики. Об’єднання їхніх витворів – це тверде бажання скласти сміливе сузір’я і ризикнути
дати визначення мистецтву.

Презентуючи ці роботи, я пропоную глядачам пройти тим самим шляхом і відкритися сприйняттю магії
людських винаходів та свободі вираження поглядів, бо мистецтво є природним елементом людського
самовираження.

Пітер Холм

_______

divisible, Дейтон, Огайо, США

ФРОНТ-СТРІТ

Фронт-стріт – найбільша спільнота художників і ремісників у Дейтоні, штат Огайо.

Будівлі на Фронт-стріт стали домом для більш ніж 100 митців та десятка незалежних компаній, що зробило нас найбільшою художньою колонією на Середньому Заході. Наші 66 художників і галерей, 30 фотографів, 10 майстрів по дереву, три режисери, а також місцеві підприємства утворили кілька найбільш шанованих творчих сил з-поміж тих, що діють в районі трьох штатів.

Divisible – творча колаборація Майка Елсасса, Джеффрі Кортланда Джонса та художників з Фронт-стріт, Дейтон. Місія divisible – демонструвати новаторську та інтелектуальну роботу новаторів та інтелектуалів.