Карась Артем

“Цей текст створений як примусовий компроміс для сприйняття відсутньої концепції у візуальному художньому образі. У купі сміття валяються “ікони”. Серед роздовбаних меблів, обсяних матраців та різноманітті інших відходів людського існування. Смішно. Ідоли, перед якими прихиляються мільйони, сумнівні ідеали, звеличуванні та культивовані епохами, тепер дорівнюють непотребу. Знайшовши своє природне місце в бруді та занедбанні в очікуванні свого катафалка.

Не представляючи значущості, вони є лише уособленням людської недосконалості, милицями цивілізації. Ще одна система цінностей, яка хапається за відлуння своєї колишньої могутності, викинута у зв’язку зі своєю не життєздатністю і вимушена зіштовхнутися зі сміттєзбиральною промисловістю. Безконтрольно підкорившись непереборній потребі паплюжити, знущатися і зробити з ними якусь каверзу, погіршив їх і без того трагічне становище. Ця серія являє собою не що інше, як догоджання моєї потреби в збиткуванні над людськими цінностями.

Моя праця не має піднесених літературних мотивів, глибоких концептуальних проблематик, чіткого формулювання, розуміння, пояснення “навіщо”. Не мусить нікому нічого донести, довести, показати, змінити, вплинути”.

Запит на придбання роботи

ЦСМ М17 сприяє продажу робіт і допоможе отримати необхідну інформацію.