- Main
- Роботи митців
- Без назви, 2023
Горбачевська Софія
Коли більше нічого не лишається
Цей проєкт народжується не зі стану сили, а з її відсутності. Це спроба втриматися — не в мистецтві, а в житті. Коли внутрішнє виснаження повністю паралізує, а звичні дії здаються недосяжними, залишається один жест — зліпити бодай щось. Не тому, що хочеш, а тому, що мусиш, бо інакше зникнеш.
Це відповідь на «я не можу». На стан, у якому себе не впізнаєш. Коли почуваєшся як викинуте/витиснуте морем сміття, кістки — оголена структура, зайві, покручені, непридатні — і єдине, що тримає, це сам процес. Рух руками — без сенсу, без плану, лише як свідчення, що ще існуєш.
Ця серія — не про формування ідеї. Це про виживання. Про жест як крик, про матеріал як співучасника болю. Коли немає сили створювати, але залишаєш на глині відбиток того, що не відпускає, що болить… це про памʼять.
Софія Горбачевська — українська художниця-керамістка, що працює у сфері сучасної скульптури.
Проживає у Києві, де працює у власній майстерні.
Випускниця Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука.
Працює в авторській джгутиковій техніці, досліджуючи тілесність, форму і плинність лінії.
Її роботи були представлені в Naked Room, Eye Sea Gallery, в музеї Rotko та на Biennale Révélations у Парижі.
Софія Горбачевська спеціалізується на скульптурній кераміці, досліджуючи форму, ритм і плинність людського тіла.
Глина — це її обраний засіб — живий, пластичний і постійно мінливий, що відображає органічну природу самого тіла. Використовуючи джгутикову техніку ліплення, вона ретельно створює форму вручну, міліметр за міліметром. Цей повільний, медитативний процес дозволяє їй вловити рух, емоції та сиру красу в чистих, неприкрашених формах.
«Моя мета — передати неймовірну красу, яка викликає емоції: ейфорію, екстаз, катарсис», — каже вона. «Я не прагну відтворити людську форму, а скоріше відтворити почуття, які вона викликає».
У своїй творчості Горбачевська шукає ідеальну лінію, яка визначає форму, надаючи їй ваги та присутності. Її скульптури — це не просто уявлення, а внутрішній досвід — втілені емоції, застиглі в глині, але пульсуючі життям. У центрі її практики — дослідження тілесності, ритму та вразливості. Вона шукає не зображення тіла, а його відчуття, емоційний зсув, напругу й м’якість одночасно. Працює з глиною в джгутиковій техніці, створюючи форму міліметр за міліметром.