«Весняна трава як цитата без лапок. Вона нічия, ламка, беззахисна й безмовна. Та про неї розкаже шум вітру, запах полину, мерехтіння крил першого метелика. Трава не належить нікому й нічому, крім погляду, спрямованому на неї. Погляду безкорисливому і ненатрутному. І час, на який погляд затримується на цьому шматочку реальності, створює ефект облямування — коли виникає бажання захистити цю крихкість від зовнішнього світу, дослухаючись до пришвидшених ударів серця».