Роботи належать до проблеми роботи з травмою та можливості пошуку шляху жити далі. Вплив зовнішніх факторів, клімат лиха, війни нескінченно змінюють наш внутрішній зміст. Нашарування емоцій, тривог і переживань залишає незворотні шрами. У новітньому надшвидкому світі не вистачає часу, щоб пройти всі етапи прийняття, усвідомлення, розуміння, переосмислення та аналізу. У підсвідомості залишаються неперероблені привиди старих травм. Як старий дуб, що росте з новими шарами нових травм. Як тисячолітній камінчик, що пройшов крізь воду і вогонь, закарбовує в собі весь шлях свого нелегкого існування. Всі минулі шари давно перемішалися, вже важко щось зрозуміти чи відокремити, але вони постійно нагадують про себе. Людина закостеніла від неможливості зрозуміти, тільки так вона може впоратися з майбутнім, якомога глибше закарбувати емоції.

Всіх розщепило у випадковому порядку, як камінці, що принесло море до рандомного берега. І камінці осіли на нових територіях, поховавши свої травми глибше в себе та все ще намагаються асимілюватися. Але чи можливо це повністю, якщо першочергово ви вже маєте геть інший бекграунд?