Поліна Щербина, Світлана Аграновська

ЗЛАМ — це розрив у часі, з одного боку, він є паузою, різкою зупинкою зростання та розвитку, після якої інколи можливе відновлення, але вже в іншій, зміненій формі. Водночас злам — це травма, яку доводилось переживати нашим пращурам, а сьогодні доводиться переживати нам.

Поліна Щербина та Світлана Аграновська розпочали діалог з воєнним часом, здебільшого використовуючи образ дерева, згодом додаючи інші трансформації тілесного і духовного, які можна прослідкувати у зображенні мертвих птахів, розкиданого каміння, кокона..

Ці образи — можливість відверто говорити про тіло, його рани, вразливість та біль. Тіло, яке містить в собі крихкість світу і разом з тим надію на зцілення.

Особливо зараз тіло здається крихким і незахищеним перед нещадною машиною війни, яка зрубає все навколо.
Але “зламане гілля відростає знову”, і ці роздуми пов’язані з надією на зцілення живої рани людства, яка поки що тільки розростається у бездонну прірву між нашим минулим і майбутнім.

“Найсвітліша сфера стосунків із божественним якимось чином залежить від тієї — найтемнішої — сфери, що відокремлює нас від тварини”, — Агамбен.

У цьому проєкті зцілення порівнюється з відродженням або навіть із самим воскресінням, яке є образом страждань і вірою у світло в найтемніші часи.