Болса Юрій

Юрій Болса – український митець родом з міста Червоноград Львівської області. Висловлення про стосунки з містом, собою в ньому та поза ним. Цикл виставок, що досліджують, як міфи минулого продовжують формувати складну мозаїчну ідентичність середовища – настільки ж строкату та деталізовану, як самі артоб’єкти автора – артефакти, монументи, уламки історії одного міста та однієї людини, яким є що сказати одне одному.

Виставки, що відбуватимуться в різних просторах протягом певного часу, об’єднані наративом нанизування спогадів, емоцій, людей, режимів та подій, що вплинули на життя і розвиток Червонограда; й одночасно на становлення особистості автора тут і тепер – Болса робить спробу рефлексії і формування динамічних змін шляхом погляду зі сторони на рідне місто, яке в певній чи повній мірі сформувало його.

Автопортрет художника стає в роботах одним з ключових елементів не лише в формі репрезентації фізичної присутності, але і як символічний перетин історії з погляду суб’єктивної перспективи, через яку Болса інтерпретує своє місто. Історичний аспект двох народжень міста (як Кристинополь і як шахтарський Червоноград), присутність і вплив польської та згодом радянської влади Юрій Болса досліджує з особливим та особистим наміром – побачити самому й показати іншим навмисні стирання та відбитки історії, які визначають колективну пам’ять міста як в архітектурі й ландшафті, так і в соціальних та особистісних питаннях. Юрій досліджує власне ставлення до Червонограда та приналежність до нього через залучення історичного контексту складних соціополітичних обставин, одночасно розкладаючи на ситуації та спогади зміни в самому собі.

У перетині дискусії про історично зумовлені питання, Болса на рівноблизьких до себе відстанях порушує теми меншовартості, булінгу, соціальних стереотипів, іноді дає волю емоціям, що колись були щільно захищені стінами квартири художника у Червонограді. Переїжджаючи до Києва, де знаходиться його майстерня, він бореться з питаннями приналежності та ідентичності, орієнтуючись на контури вірності батьківщині та ефемерного почуття зрадника, що не має права говорити про місто, залишаючи його.

Проєкт про прославлення міста, як говорить сам митець. Про його існування і тривання. Підтримання відчуття присутності Червонограда в інфополі дуже важливе, тому що воно одне із сотень невеликих індустріальних міст, про які не говорять, а можливо навіть не знають. Мета художника – власне, сама філософія сказаного, озвученого. Ненав’язливо ця інформація буде так чи інакше існувати “на фоні” у глядача після перегляду експозиції. Тому зокрема виставки про Червоноград – це сама думка про те, що місто існує, воно є.