- Main
- Роботи митців
- Доміно по-російськи
Антонюк Олександр
Місто постає не як конкретна точка на географічній мапі країни, а як вразливий носій колективної пам’яті, простір життя людей, який перебуває у перманентній загрозі повітряних атак рф. Топографічні структури та умовні ландшафти формують візуальний образ українського міста. Роботи працюють з феноменом колективної пам’яті, яка уже сьогодні формується в умовах війни. Кожному з нас знайомий досвід нічних терорезуючих атак рф, коли цілі хмари дронів та ракет прямують до наших осель з метою знищення нас як нації. Це спільний, повторюваний досвід, знайомий усім українцям.
Цей досвід неможливо осягнути матеріально або повністю заархівувати. Він не має стабільного носія, але існує на ментальному рівні – як тілесна реакція, як пам’ять, що вмикається автоматично. Звук шахеда стає своєрідним тригером, який об’єднує індивідуальні спогади в єдине поле колективного переживання. Візуальне зображення, відео чи звук не ілюструють конкретну подію, а активують пережиті раніше події, які нас єднають. Саме цей досвід стає підґрунтям нової сторінки формування української нації – не як абстрактної ідеї, а як спільноти, об’єднаної прожитим, усвідомленим і незнищенним спільним досвідом. Водночас варто підкреслити, що цю колективну пам’ять неможливо знищити фізично. Попри спроби росії буквально фізично стерти з лиця землі наші міста, ландшафти й людські життя, жоден дрон чи ракета не здатні вплинути на спільний ментальний простір, у якому зберігається досвід опору, солідарності.
Художник, аспірант-дослідник
Народився 21.03.1994р. в м. Дніпро. У своїй творчості поєдную різні техніки та медіа, експериментую, щоб створювати метафоричні образи – неочевидні, багатошарові, складні. Прагну не зображувати світ «в лоб», а шукати візуальні форми, які можуть говорити мовою символів, образів. Наразі центральною темою дослідження у моїй творчості є тема війни. Я працюю над проєктом, що присвячений українським містам, які щодня руйнує росія. В ньому я досліджую питання пам’яті та шляхи подолання травми війни через художнє переосмислення зруйнованих міст. Вірю, що мистецтво здатне зафіксувати ті емоції, пережитий досвід, які не вміщаються у жодні слова, і стати простором для колективного зцілення.
Освіта:
2008-2012 – Дніпропетровський театрально-художній коледж, відділення живопису
2012-2018 – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, майстерня станкового живопису проф. В.І. Гуріна
2024- по сьогоднішній день – аспірант, здобувач наукового ступеня Доктор мистецтва, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Учасництво:
2017 – член НСХУ
Нагороди:
2025 – Третя премія на Всеукраїнській «Х Трієнале Живопису»
2024 – Перша премія в номінації «Естамп» ХІІ Виставки-конкурсу імені Георгія Якутовича
2020 – Лауреат премії Київського міського голови за особливі досягнення у розбудові столиці України – міста-героя Києва в номінації «Творчі досягнення»
2019 – Лауреат іменної стипендії Президента України для молодих художників
2014 – Премія ім. Віктора Шаталіна
Персональні виставки:
2019 «Відбиток присутності», галерея 11 Portal, м. Київ, Україна
2016 «Небо не спить», галерея Educatorium, м. Київ, Україна
2016 «Співпричетність», Музей українського живопису, м. Дніпро, Україна
Беру участь у Міжнародних та Всеукраїнських виставкових проєктах, пленерах та резиденціях з 2009р.
