Чичкан Ілля

​«Сон» відноситься до того періоду творчості Іллі Чичкана, коли він належав до активних учасників спільноти «Паризької комуни». На відміну від Голосія, Гнилицького чи Савадова, що тоді розвивали живописну мову, яка стала основою для майбутньої «Нової хвилі», діяльність Чичкана стосувалася переважно маркетингу і зв’язків з публікою. Тоді він створював роботи абсолютно різні за стилем і формою, та миттєво продавав їх місцевим багатіям та західним туристам. Тому робіт Чичкана 80-х – початку 90-х років майже не залишилося.

Глобальними темами його творчості у той період стали питання тіла, фізичних мутацій і їх візуальної інтерпретації. Вони використовувалися художником як метафора на процеси, що супроводжували кінець радянської доби, з їхнім руйнуванням історії та культурно-політичним колапсом.