Савін Олег

Війни, екологія, геноцид, вбивства, гонитва за фальшивими цінностями – людина в широких масах показала свою неспроможність існування. Тяжкі часи викликають бажання поринути в утопічні роздуми все глибше. Людина не здатна побудувати справді гармонійне суспільство, і хоча людство досягло певного інтелектуального прогресу, її очікують пошуки нових шляхів до змін, щоб утопії перестали бути недосяжними.

«Сад змін» – серія робіт з фігуративними зображеннями, де сад є метафорою циклічності життя, зростання та пошуку сенсів. Герої саду піддаються метаморфозам, вони прагнуть звільнитися від звичного їм розуміння зовнішньої оболонки, щоб згодом переосмислити своє тіло і перезібрати себе заново. Після зовнішніх змін йдуть внутрішні, на шляху до бажаної еволюції свідомості. Процес еволюції складний і умовний, завжди є можливість не повернутися зі світу викривлень. Також не можна виключати небезпеку того, що деформації призведуть лише до руйнування, тому героїв творів чекає небезпечна подорож зі складними рішеннями та висновками.

При тому чи іншому положенні тіла ми зчитуємо різні емоції, що транслює людина. Наприклад, мову тіла ми визначаємо як відкриту позу, закриту позу, розслаблене тіло, напружене. Так само досить точно визначаємо емоції: радість, сум, злість, мрійливість, страждання тощо. Що якщо деякі положення тіла, його пластика можуть викликати ті емоції, які ми поки що не можемо описати? Емоції чи інформацію, які безперечно можна відчути і зчитати, але визначити не виходить. Наприклад, до абстрактних чи сюрреалістичних сюжетів іноді можна почути спробу пояснити те, що відбувається – «психоделікою», або що там є «трансцедентність», або «екзестенціальність» тощо. Такі думки можуть бути виправданими, але мають досить узагальнений, неконкретний характер. Адже під загальним поясненням «трансцедентності» деяких образів можуть ховатися цілком конкретні почуття, такі ж конкретні, як радість чи смуток. Можливо, це почуття або ряд почуттів, які ще не мають назв і визначень. Спотворені образи людини «Саду змін» – це спроба знайти образ людини, яка може транслювати деякі з подібних переживань, які нам ще належить осмислити.

До аналізу робіт додається не тільки змінена пластика людини, але й інша інформація: зображення рослин, абстрактні елементи, текст, колір, фактура фарби і т.д. Що в сукупності дає ще ширший мікс для пошуку розширення емоційного спектру людини через візуальний, чуттєвий та інтелектуальний досвід. Крім виявлення недосліджених емоцій, візуальний досвід також може сприяти стиранню шаблонів сприйняття, показуючи людину з неочевидної сторони. Тим самим відкриваючи двері до метафізичного мислення, який у свою чергу буде одним із ключів переходу від зовнішніх змін до внутрішніх.

Цикл перший завершиться тоді, коли людина пройде весь етап від поступового викривлення себе до практично повної втрати себе як форми, що призведе до позбавлення шаблонів мислення, переосмислення естетики, переосмислення нав’язаних норм суспільства, культурних норм та інших ознак автоматичного проживання життя. Цикл другий почнеться з повернення з «Саду змін», для того щоб, маючи необхідний досвід зовнішніх змін, перейти до внутрішніх.