Штукатурна покадрова анімація — казка про те, як вулиця почала хворіти на чорні діри. Люди, що зустрічалися з ними, — незворотно змінювалися (мутували, хворіли). Одним із найнебезпечніших впливів співіснування з дірою поруч вважалося зникнення людей, що траплялося дедалі частіше.
Це зустрічі з невідомим, неясним, непроговореним, несформульованим, з порожнечею, яку потрібно заповнити.
Про зниклих, забраних, тих, хто не повернувся, тих, хто рятується, — «щезників» (як каже Маргарита Половінко), «бивших людей» (як сказала Дана Кавеліна) — історія, що виникла після (і про) примусову мобілізацію.
Про «фортуну-коханку, яка згинає з ніг від її поцілунку в губи» (як сказав Ілля Тодуркін).