Шолох Дара

Дорослішаючи, я зрозуміла, що втрата дому у 2014 вплинула на мене більше, ніж я думала. Тепер намагаюся знайти відповідь на нескінченні питання: що таке дім, що може бути моїм домом? Дослідження дому стає нагальною потребою, як і бажання зберегти спогади про нього. Відтворюючи їх у роботах, я занурюю глядача в проблеми довгої окупації, переселення в дитячому віці, розповідаючи свою власну історію. Моя мистецька практика стає способом адаптуватися до сучасності і одночасно не забувати проблеми, які тривожать суспільство та мене особисто (Дара Шолох).

У роботі «Спогади несуть мене на Донбас» авторка розповідає про особисту втрату дому через спогади дитинства, які вже не здаються такими яскравими, як колись. Робота збирає в один образ багато спогадів: дерева, які видно з вікна машини, коли їдеш на море, терикони з вікна квартири бабусі, поля Донеччини та троянди, якими заповнений мирний Донецьк. Загальна атмосфера темна, аби змусити зрозуміти, що минулого вже нема і реальність стала жорстокою.