- Main
- Роботи митців
- Рожева безодня
Рева Маша
Гротескний та водночас іронічний сюжет монументальної роботи “Сон про падіння у рожеву безодню” – відверта особиста фіксація тендітного стану розкриття власної сексуальності та пікового стану задоволення, відчуття свого тіла й прийняття його попри травмуючий досвід сексуального насильства в моєму дитинстві.
Тема насильства в реаліях повномасштабного вторгнення, у яких створювалася ця робота, знайома кожному й кожній. Адже всі, кого торкнулася війна, у тій чи іншій мірі травмовані, та попри все часто ігнорують цей стан, іноді навіть не усвідомлюючи його глибини. Перебуваючи в ілюзії “нормальності”, легше витримувати навантаження й просто продовжувати функціонувати.
Так само відбувається і з жертвами сексуального насильства – цей досвід не зникає, він трансформується, іноді стикаючись із черговою порцією будь-якого тиску – може вибухнути.
Багато років поспіль я жила в затяжній травмі, паралельно поринаючи у травму сьогодення, але мої роботи не відображали весь спектр болю, який насправді закарбований у мені всередині. Навпаки – я була впевнена, що мистецтво є інструментом, який має давати сили. Адже з раннього дитинства я пізнала, що світ мене ранить, а процес творення став моїми ліками від болю та інструментом набуття впевненості.
Малюючи тисячі начерків тіла, я намагалася полюбити своє – у першу чергу. Всі його недоліки та лінії, які я вивчала, дивлячись на інших. Я намагалась полюбити вади, аби прийняти свої. Сцена, в центрі якої – тіло, є найціннішим інструментом кожного й кожної: воно може бути як обмеженням, так і ключем до безкінечного усвідомлення себе.
Накопичений біль може здаватися страшним напрямом для самоаналізу, але лише стикаючись із ним обличчям до обличчя, можна усвідомити свою глибину, насправді пізнати себе й нарешті побороти страх.
Що може бути більш зухвалим, ніж розсміятися страху в обличчя – маніфестуючи стан найвищого задоволення, енергії життя та впевненості, – як би важко насправді не давався цей сміх.
Народилася у 1987 році в Одесі, Україна. Живе та працює в Києві.
Маша Рева — міждисциплінарна художниця, дизайнерка, ілюстраторка. Її практика розгортається на перетині сучасного мистецтва, моди, сценографії, малюнка та соціально чутливих візуальних досліджень.
Маша здобула освіту в Київському національному університеті технологій та дизайну за спеціальністю художнє моделювання костюму, а також навчалася на магістратурі в Central Saint Martins у Лондоні, де сформувала власну мову, що об’єднує моду, тіло, графіку та простір. Після повернення до України її мистецька мова стала все більш персональною та політичною, з фокусом на спільнотах, видимості, пам’яті та емоційних структурах щоденного життя.
Її творчість охоплює як галузі фешн-дизайну (співпраця з Jacquemus, Rachel Comey, Royal Opera House, Rijksmuseum), так і виставкові проєкти, інсталяції, сценографічні рішення для театрів, музеїв і культурних ініціатив. Вона створює візуальні історії, що досліджують тіло, близькість, зв’язок із простором і спроби зберегти вразливе — у моменті, у ландшафті, в особистій пам’яті.
Після повномасштабного вторгнення у 2022 році Маша Рева активно включилася в гуманітарні мистецькі ініціативи. Благодійна виставка “Under The Open Sky”, створена разом з Іваном Грабко у травні 2022 року, поєднує особисті спогади та документальне спостереження за першими днями повномасштабного вторгнення обох художників – перетворилась на один із перших благодійних проєктів на початку війни в Україні зібравши понад 70 тисяч євро для постраждалих та волонтерських спільнот.
Вона також реалізувала публічну інсталяцію в Києві, зібравши малюнки дітей з усіх куточків України — як мову свідчення, надії й травматичної пам’яті.
Її роботи — це запрошення до внутрішнього діалогу: між буденним і сакральним, формою і тілом, красою й втратами. Вона послідовно створює світ, у якому візуальне стає політичним, інтимне — публічним, а особисте — колективним.
