Щегельська Марина

Під час дослідження палеонтологічної ділянки уздовж залізничного полотна у Немишлянському районі у м. Харків було виявлено об’єкти біогенного походження, які не відповідають жодним відомим морфологічними типами. Неочікувані характеристики виявлених структур ставлять під сумнів сталі уявлення про послідовність геологічних епох та вказують на можливість наявності неврахованих лакун у хронології масових вимирань.» 

Проєкт конструює міф і водночас піддає його псевдонауковому аналізу, використовуючи мову палеонтології, стратиграфії та музейної атрибуції. Інсталяція функціонує як уявний науковий комплекс з майбутнього, у якому спроби реконструкції минулого наштовхуються на фрагментарність, втрату контексту та нестачу знань. 

Робота пропонує розглядати пам’ять не ретроспективно, а з перспективи майбутнього — як процес, у якому певні форми життя, події або цілі екосистеми зникають настільки непомітно, що з часом зникають і самі інструменти для їхнього розпізнавання та осмислення.

Феномен вимирання тут постає не лише як біологічна чи геологічна подія, а як точка зіткнення забуття та спроб реконструкції, у якій наукове пізнання виявляється водночас єдиним інструментом розуміння і джерелом сліпих плям.