Літвінова Анастасія

Серія символічних ляльок-книжок, присвячена пам’яті та міфологізації жіночого досвіду в межах однієї родини.

Проєкт базується на історіях жінок кількох поколінь моєї сім’ї, сестер моєї матері та постаті бабусі, яка існує для мене не як реальна особа, а як конструкт, складений із фрагментарних спогадів, переказів і замовчувань. Ця пам’ять не є цілісною: вона суперечлива, повторювана й транслюється радше через емоційні патерни, що часом є абсолютно контрастними.

Кожна лялька репрезентує окрему жіночу постать і має ім’я, за винятком фігури бабусі. Її безіменність підкреслює її функцію не як індивідуального персонажа, а як домінантної материнської структури –джерела як порядку так і хаосу, дисципліни та емоційної відсутності. Візуально вона представлена як біла фігура в чорному, що відсилає до її способу життя, який можна охарактеризувати як “монахиня в миру”.

Кожна лялька є носієм важливих характеристичних символів, зокрема фрагментів волосся людей, яких вона символізує.

Колір у проєкті виконує структурну функцію. Білий, теракотовий і чорний формують шкалу поколінь і дистанції до материнської фігури. Старші сестри мають вкраплення темної тканини в одязі, що вказує на безпосередній вплив цієї фігури на їхній життєвий досвід, водночас як колір їхніх “тіл” повністю відмінний від материнського. Білий колір замикає шкалу, з’являючись як у фігурі матері, так і в образі наймолодшої сестри, формуючи замкнене коло.

У цьому проєкті я виступаю в ролі ненадійного оповідача, формуючи інтерпретації та підкреслюючи неможливість достовірного відтворення родинної історії.

Пам’ять, а тим більше чужа пам’ять, розсипається на фрагменти, в яких символи й історії з роками ущільнюються та трансформуються в міф.