Шибіркіна Юлія

Поетичний фотографічний проєкт, створений у місті Південне Одеської області на основі авторських фотографій. Це дослідження пошуку нового світу в умовах руйнування – роздуми про те, що народжується з травми, втрати та надії. Проєкт візуалізує внутрішній діалог із самим собою після потрясінь, на тлі фізичних і душевних руїн, і водночас шукає сили, які формують нове покоління та майбутні українські землі.

Подорож вибудовується через автопортрет, ландшафт і тілесну присутність. Система символів і знаків утворює метафоричний шлях героя чи героїні – будь-кого, хто зараз проживає свій досвід в Україні. Візуальна мова нагадує архаїчні пергаменти, вицвілі сторінки старих книг, сліди письма й пам’яті: образи виглядають так, ніби їх вирвано з неіснуючих архівів, які ми знаходимо лише всередині себе під час глибокого внутрішнього занурення.

Це не зовнішня подорож, а рух углиб, де минуле, теперішнє й майбутнє співіснують одночасно. Проєкт досліджує внутрішній рух, прагнення та мріяння як життєву необхідність, а трансформацію болю – як форму виживання та зцілення. Цей пошук відновлює зв’язок із родом: із тим, що передається не лише через пам’ять, а й через жести, тіла, мовчазні заповіти предків, закодовані в символах і образах.

Образи розгортаються серед руїн і повсякденних просторів, слідуючи метафоричним шляхом, де кожен крок стає актом сили, боротьби, витривалості та продовження життя.

The Surviving World зосереджується на внутрішньому звеличенні над обставинами, на уважності та вірі в мрію про майбутнє – саме ці стани дозволяють будувати, програмувати й знаходити вцілілий світ усередині себе: на долонях, що зберігають візерунки предків, на ногах, які подорожують, не рухаючись із місця, бо думки стають крилами, що підіймають над тим, що відбувається. Виживання тут – акт уяви, віри та натхнення. Взяти за руку свій страх – означає взяти в руки досвід усіх попередніх поколінь, які боролися за цю землю.

Саме в русі між втратою й надією народжується новий світ, у якому ми зараз знову боремося. Україна була, є і буде – як жива форма пам’яті, сили й безперервності…