Шульга Юлія
“Одне з моїх найулюбленіших українських слів – ВОЛЯ. Воно одночасно означає “волю – бажання і здатність людини діяти до мети” і “свободу”. Недарма саме це слово вважають не лише основою національного гербу (тризуб), але й корінням української ідентичності.
Українська боротьба за незалежність триває століттями, і зараз вона переживає один з найважчих періодів. Незважаючи на щоденні напади, акти тероризму та геноциду проти українського народу (і в цей момент також – травень 2023), я щиро сподіваюся і вірю, що воля мого народу до свободи допоможе нам досягти й зберегти її. Дуже скоро.
Восени 2022 я, досить неочікувано для себе, почала робити аналогові колажі. Тепер, до двох валіз, на яких я живу з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, додалася велика картонна коробка з «апсайклінг матеріалами» для колажів. Цей крам – з журналів та газет, рекламних проспектів, старих книг, каталогів музеїв та виставок. Саме з цієї коробки починається моя магія: коли внутрішній шторм виливається в абсурд і стає тихішим.
Колажі виявилися для мене своєрідною терапією, яка допомагає звільнити голову та зайняти руки, краще впоратися з надмірними емоціями, стресом та тривогою. Вони стали моїм новим способом зцілення, самопізнання, самовираження та гри.
Мій внутрішній стан, досвід, історії та те, що мене оточує постають мені натхненням. Водночас, мене захоплює метафоричність колажів, де кожен бачить і звертає увагу на щось своє, і де на різних рівнях підсвічується особисте і особистість глядача. Я сподіваюся, що мої роботи стануть глядачеві запрошенням до таких роздумів про себе, своє життя, досвід, і світ навколо”.
ЦСМ М17 сприяє продажу робіт і допоможе отримати необхідну інформацію.
“За моїми плечима – навчання філології, літератури, гендерних наук, управління персоналом та коучингу в Україні та за кордоном. Я маю більше 14 років досвіду в HR у міжнародних компаніях фінансового сектору та IT. Раніше я ніколи не вивчала мистецтво та не брала участі в створені його предметів. Проте, восени 2022 я, досить неочікувано для себе, почала робити аналогові колажі.
Це стало своєрідною терапією, що допомагає мені звільнити голову та зайняти руки, краще впоратися з надмірними емоціями, стресом та тривогою, розказати історії та зберегти спогади. Це мій новий спосіб самопізнання, самовираження та зцілення.
Тепер, до двох валіз, на яких я живу з початку полномасштабного вторгнення в Україну, додалася велика картонна коробка з «матеріалами» для колажів. Такий собі дивний крам з журналів та газет, рекламних проспектів, старих книг, каталогів з музеїв та виставок… Щось потрапляє туди після прочитання, щось з поличок по обміну книжками чи благодійних магазинів, а щось тепер турботливо збирають для мене друзі та сусіди.
Ця коробка нагадує незграбне чуперадло і трохи дивно пахне. Та для мене це скарб, адже з неї починається магія: коли внутрішній шторм виливається в абсурд і стає тихішим.
Я не знаю, коли і яким буде наступний колаж. І чи буде він взагалі. Але поки буде «колажитися», планую продовжувати”.