Прокопенко Аліна

Цей об’єкт імітує жіночу сумку, наповнену документами й особистими речами. Замість шкіри — тісто й крем, документи зроблені з цукрового паперу, а сигарети з меренги. Цей торт буде трансформуватися під час експонування: матеріали поступово руйнуються, вкриваються пліснявою, втрачають форму, і сумка стає vanitas-об’єктом.

Сумка має формат travel bag, у кондитерському світі паралельно існує travel cake — формат тістечок, придатних до транспортування і тривалого зберігання. Формат “What is in my bag?” — популярна демонстрація ідеального вмісту сумочки у соціальних мережах, символ показної досконалості. У моїй роботі жіноча сумка, або точніше сумка емігрантки, є практичною і персоніфікованою. Вона приватна й водночас публічна. Документи, паспорт і «тимчасовий захист» — крихкі, розмоклі, як нагадування про нестійкість ідентичності, стан невпевненості та постійного переміщення. «Все своє ношу з собою».

Сумка також є маркером «жіночності», моди, соціального тиску — завжди «нести себе» у правильній, комерційній формі. Її вміст і розкладання — це відмова від цього ідеалу. Під час експонування мисткині вже не буде в місті: вона повернеться до Парижа, а торт залишиться гнити під куполом. Це жест відсутності, неможливості бути в двох місцях одночасно, ділитися енергією у вигляді їжі, яка колись була придатна до споживання.