Кожна робота з серії “Крізь природу” є алегорією хованки від реальності, що використовує антропоморфізм та ескапізм як план втечі від фатальної правди. Художниця використовує враження від місцевості як світ безпечних ілюзій через міфологію яких йде контакт з її минулим і теперішнім досвідом.
Антропологічні об’єкти мають іконографічні підказки, деякі з робіт мають репететативний характер, що нагадує спробу людини виплисти по колу з воронки для того, щоб врятуватися від повного зникнення в темряві. Таким чином ця розповідь, наче секретний лист від особи, країну та свідомість якої окупувала загарбницька війна та тероризм.