Живе полотно

Уто Барана і Подеревянська

https://www.artbasel.com/stories/yto-barrada-french-pavilion-venice-biennale-2026

https://www.labiennale.org/en/art/2026/france

У французькому павільйоні Іто Баррада перетворює тканину на простір безперервної трансформації. Використовуючи техніку dévoré, художниця буквально змінює матерію, дозволяючи часу, світлу й повітрю стати її співавторами. Текстиль перестає бути декоративною поверхнею й постає живою структурою, у якій руйнування виявляється необхідною умовою нового стану.

Подібне розуміння матеріалу простежується і в роботі Анастасії Подерв’янської. Її сукня не є завершеним твором, а навпаки, повільно ущільнюється новими шарами ручної праці, перетворюючись на колективний процес творення. Давня українська традиція наділяла орнамент не лише естетичною, а й символічною функцією: у вишивку вплітали побажання добробуту, захисту, здоров’я чи продовження роду. Вишивка, яка в українській традиції слугувала носієм захисних і життєствердних символів, постає тут як сучасна практика, що об’єднує індивідуальний жест у спільне полотно.