(Українська)

Марія Приймаченко — одна з найвідоміших українських художниць XX століття, класик наївного мистецтва (народного примітиву). Художниця-самоучка, яка все життя прожила у рідному селі Болотня на Київщині й створила понад 800 творів — гуашей, акварелей, кераміки та ілюстрацій.

Народилася у творчій селянській родині: батько був теслею й майстрував різьблені огорожі, мати та бабуся славилися вишивкою й писанкарством. У дитинстві перехворіла на поліомієліт, що, за спогадами художниці, загострило її спостережливість та особливе, уважне бачення світу.

Її впізнаваний стиль — спрощені форми, чисті насичені кольори, зміщена перспектива й фантастичні сюжети на межі фольклору та власної уяви. Світ Приймаченко населяють небувалі звірі, птахи й квіти, кожен зі своїм характером і часто з афористичним авторським підписом. Окрему частину доробку становлять антивоєнні роботи, серед них — славнозвісне послання «Хай ніколи не буде війни».

Творчість Приймаченко започаткувала мистецьку династію: художниками стали її син Федір, онуки й правнуки. 2009 рік ЮНЕСКО оголосило роком Марії Приймаченко.

Освіта

• Художньої освіти не здобувала — народна майстриня-самоучка.
• 1935–1936 — Центральні експериментальні майстерні при Київському музеї українського мистецтва (Київ), куди її запросили, помітивши роботи; тут формувалося коло народних майстрів.

Ключові виставки та експозиції

• 1936 — І Республіканська виставка народного мистецтва, Київ (згодом Москва, Ленінград, Варшава); диплом I ступеня.
• 1937 — Всесвітня виставка, Париж; золота медаль.
• 1966 — «Людям на радість», Спілка художників України, Київ (за цикл робіт відзначена Державною премією ім. Т. Шевченка).
• Роботи експонувалися у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі, Лондоні, Нью-Йорку та інших містах.
• Численні посмертні ретроспективи в Україні (зокрема у заповіднику «Софія Київська», Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному музеї Тараса Шевченка). [точні роки окремих виставок — за потреби уточнити]

Нагороди та звання

• 1966 — Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка.
• 1970 — заслужений діяч мистецтв УРСР.
• 1988 — народний художник УРСР.
• Орден «Знак Пошани».
• 2022 — відзнака «Національна легенда України» (посмертно).

Інституційні та публічні колекції

• Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Київ — найбільша колекція, близько 650 творів 1935–1987 років.
• Національний музей Тараса Шевченка, Київ.
• Музейні та приватні колекції в Україні та за кордоном.
• Частина робіт зберігалася в Іванківському історико-краєзнавчому музеї, що згорів унаслідок російського обстрілу в лютому 2022 року.