Першообрази

11 квітня 2024 року відбулося відкриття виставки «Першообрази» відомого українського митця Анатолія Криволапа.

Для експозиції в Центрі сучасного мистецтва М17 відібрані абстрактні роботи, які характеризують творчість художника 1990-х – початку 2000-х, а також ікони, створені впродовж минулого року. Куратором виставки виступив Валерій Сахарук.

«В 22 роки я знав, що буду абстракціоністом. Побачив якусь абстракцію, і в мене все аж похололо, пронизало… Я навіть злякався, бо це ж 1969 рік, чи навіть раніше, до інституту. Абстракція – досить складна річ. Потрібно знати академізм настільки добре, щоб все, що несе академічна система – і тема, і настрій, і пластика – було також присутнє в абстракції», – Анатолій Криволап, український митець

«Я вважаю, що на цю виставку варто приходити кожен тиждень – наповнюватися життєдайними кольорами, самою весною. “Першообрази” оновлюють психологічно. Це саме те мистецтво, що дарує радість життя», – Наталія Шпитковська, директорка ЦСМ М17

«Після “Живописного заповідника” Криволап занурюється у радикальні експерименти. Абстрактні композиції, над якими він працює у цей час, все більше нагадують вільні вправи, коливаючись між впорядкованістю горизонтальних смуг та довільністю кольорових плям. Усі спроби відшукати будь-які реалістичні ремінісценції марні: перед глядачем постає нова реальність, яка відтоді буде асоціюватися з іменем художника», – Валерій Сахарук, куратор виставки «Першообрази», мистецтвознавець

Перш ніж відшукати власну неповторну образність, Анатолій Криволап пройшов складний шлях випробування формою. Довго не відпускав метод, набутий в майстерні Віктора Пузиркова: навіть збагачений відкритим кольором, він спирався на реальні враження від натури. Лише восени 1986-го, 10 років потому, художник збагнув, що «знайшов свою техніку»¹. Відчуття було настільки сильним, що він занотовує цю подію на першому-ліпшому папірці, який був під рукою, зберігаючи момент для історії. Цього ж року з-під пензля Криволапа з’являється композиція, розділена умовною лінією горизонту, за яким зникають різнокольорові прямокутники. Це був перший із низки абстрактних образів, народжених уявою художника. Згодом вони майже витіснили краєвиди, натюрморти та численні ню, якими наприкінці 1980-х він привернув увагу до своєї творчості.  

Своєрідним каталізатором цього процесу стало знайомство з художниками-однодумцями, що об’єдналися навколо ідеї чистого живопису. Угруповання «Живописний заповідник» належить до явищ, які не тільки формували нове українське мистецтво, а й відродили його тяглість, частково порушену добою соцреалізму. На тлі решти учасників «Заповідника» Анатолій Криволап вирізнявся нестримністю творчої інвенції: не зупиняючись на досягнутому, художник щоразу ламав готові схеми. На першу спільну виставку, що відбулася навесні 1992 року, він привіз полотно, яке ще пахло свіжими фарбами. «Я вирішив зробити вечір, – згадує художник, – почав писати помаранчевим хату, посадив діда. Писав, писав, бачу – така дурниця. Не знаю, що мене пробило. Взяв позолотою по небу, а там, де залишилась земля, залишив сегменти червоного, синього, зеленого»². Останні стали прообразом «Пульсуючих координат», які пронизали третю, останню виставку угруповання.  

Після «Живописного заповідника» Криволап занурюється у радикальні експерименти: руйнує ієрархію картини, підміняючи її репрезентаційний бік технічним. Кульмінацією цих практик стали «Живописні контрапункти» – залишки будівельних матеріалів, вкриті фарбою. Абстрактні композиції, над якими він працює у цей час, все більше нагадують вільні вправи, коливаючись між впорядкованістю горизонтальних смуг та довільністю кольорових плям.  

Усі спроби відшукати будь-які реалістичні ремінісценції марні: перед глядачем постає нова реальність, яка відтоді буде асоціюватися з іменем художника. 2007 року Анатолій Криволап звертається до візуального першообразу – світла, що містить у собі всі базові кольори. На відміну від звичайного фізичного спектра вони розмежовуються майже непомітними інтервалами, що ледь вібрують, так само вібрує фактура фарби, поглинаючи світло й випромінюючи колір. Композиція, довжина якої становить 7 метрів 20 сантиметрів, стала найбільш послідовним і водночас неупередженим дослідженням природи кольору, яке художник продовжує майже чотири десятиліття.   

Богослови називають першообразом зображення Бога. Попри неможливість описати невимовне чи зобразити невидиме, ікона прагне явити його – коштом відмови від прямої чи повітряної перспективи, світлотіні, об’єму. Звернення Анатолія Криволапа до іконопису для багатьох, навіть для самого художника, стало несподіваним, неочікуваним, непередбаченим. Впродовж 2014–2022 років він працює над розписами церкви Покрови Пресвятої Богородиці, розташованої в селі Липівка, що на Київщині. Задум Криволапа розкривається у повній мірі лише на місці, особливо по контрасту з оздобленням так званого нижнього храму. Потрапивши під його низьке склепіння, опиняєшся віч-на-віч з копіями ікон видатного польського художника, іконописця і теолога українського походження Єжи Новосельського – поборника візантійської духовної аскези. Верхній храм, розписаний Анатолієм Криволапом у співпраці з Ігорем Ступаченком, вибухає кольором, який підпорядковує все навколо. Саме у ньому сконцентрована іманентна присутність Бога, саме ним він промовляє до людей. У Липівці відбулося злиття «метафізики кольору»³ з метафізикою духу, до якого художник йшов усе своє життя. 

Автор тексту: Валерій Сахарук

1.    З нотаток художника. 22.10.1986. Опубліковано  у альбомі «30 lat – droga artysty i kolekcjonera: album», виданому 2009 року у Любліні, Польща.

2.    З розмови з художником. 14.11.2022.

3.    З назви монографії Олесі Авраменко «Метафізика чистого кольору Анатолія Криволапа. Творчий шлях митця у руслі процесів трансформації художнього життя в Україні 1960-х – початку ХХІ століття», виданій Інститутом проблем сучасного мистецтва НАМ України у 2013 році.

Виставка «Першообрази» в ЦСМ М17 – перша, що об’єднала абстрактні роботи митця та ікони. До виставки підготовлений каталог, до якого увійшли усі роботи, представлені в експозиції. Урочиста презентація видання відбулась за участі автора та куратора 16 квітня 2024 року. Більш детально про подію. Відеозапис презентації каталогу можна переглянути за посиланням.

Каталог наразі доступний до придбання в ЦСМ М17 та в онлайн крамниці за посиланням.

Окрім каталогу відвідувачі можуть насолодитися кавою М17, лімітована колекція якої до виставки “Першообрази” доступна для придбання в ЦСМ М17 або в онлайн крамниці за посиланням.

Перейдіть за посиланням, щоб побачити відео виставки.

Виставка проводиться за підтримки фонду Art Support Fund та Adamovskiy Foundation

Адреса: м. Київ, вул. В. Антоновича, 102-104

Вхід на виставку платний

Повна вартість квитка = 100 грн

Пільговий = 70 грн

Квитки на виставку можна придбати за посиланням

Виставка «Першообрази» триватиме в ЦСМ М17 до 7 липня 2024 року.

Графік роботи ЦСМ М17: 

Вівторок – Неділя, 11:00–20:00  (понеділок – вихідний)

Анатолій Криволап народився у 1946-у році в місті Яготин. Освіту отримав у Київському художньому інституті, де навчався в майстерні Віктора Пузиркова. Після закінчення інституту протягом 15 років вів непублічний спосіб життя, шукаючи себе у мистецтві й не бажаючи творити в єдиноприйнятому радянському стилі соцреалізму. Творчий перелом розпочався для майстра в середині 1980-х років разом з «відкриттям» фовістів. З кінця 1980-х років ім’я Анатолія Криволапа все частіше з’являється в арт-просторі, про нього пишуть критики, відзначаючи живописний темперамент. У 1992-у році разом з Тіберієм Сільваші, Олександром Животковим, Марком Гейко, Миколаєм Кривенко засновує групу «Живописний заповідник», вплив якого на сучасне українське образотворче мистецтво тривав десятиліття. У 2011 Криволап був визнаний «Людиною року» в Україні. Того ж року роботи митця двічі встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку. У 2012 художник отримав Національну премію імені Т.Г.Шевченка.

Центр Сучасного Мистецтва М17 – культурна інституція, простір діалогу для фахових кіл, платформа для вивчення і дослідження історичних і сучасних культурних процесів. Разом з українськими та міжнародними експертами, ЦСМ М17 прагне навчати і надихати українське суспільство, через виставки, різноманітні мистецькі та освітні практики сприяти його позитивній трансформації. ЦСМ підтримує художні експерименти, колаборації та міжнародні обміни для експертів і митців різних напрямів для інтеграції українського мистецтва до світового контексту.

Art Support Fund – незалежний, неприбутковий, благодійний фонд, ініційований групою міжнародних меценатів та створений з метою забезпечення сталого функціонування українського культурного сектору, включаючи фахівців, активи та інфраструктуру, як важливої передумови життєздатності та єдності української нації в умовах російського вторгнення, шляхом збереження українських культурних та мистецьких активів, що перебувають під загрозою, а також промоції української культури на міжнародному рівні.