Українські колекціонери: Григорій Ґалаґан // Дослідницький проєкт «PROколекції»

Григорій Павлович ҐАЛАҐАН (1819-1888) – представник знаного дворянського роду, що бере початок у 2-й половині XVII сторіччя на Лівобережній Україні. Дослідження демонструють, що Ґалаґан мав усі задатки, аби вирости звичайнісіньким поміщиком-феодалом. Особисті щоденники та згадки про нього сучасників показують юного Григорія досить розбещеним, схильним до марнославства хлопцем. Але русло, яким неслося його життя, круто змінив дружніми розмовами й настановами домашній учитель математики Федір Васильович Чижов – відомий суспільний діяч тих часів. Саме Чижов схилив майбутнього мецената й прихильника скасування кріпацтва до переконання у необхідності свою діяльність спрямовувати на користь іншим.

Василь Серебряков. Портрет Г. П. Ґалаґана, 1843.
Робота знаходиться у Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Ґалаґана

З подачі Федора Васильовича розпочинає Григорій і свою колекціонерську діяльність. У 1842-му помандрувавши з Чижовим до Італії, він знайомиться там із багатьма митцями. Прищеплена батьком любов до прекрасного і деяка літературна обдарованість дозволяє йому з легкістю влитися до художнього середовища. Тут, в Італії, Григорій купує твори земляків – українських і російських художників, – аби надати їм підтримку у навчанні чи роботі за межами рідної держави: Івана Айвазовського, Василя Серебрякова, Пимена Орлова і не тільки. З подібних мотивів він продовжить поповнювати зібрання після повернення з-за кордону роботами художників Олександра Іванова, Олексія Волоскова, Льва Лагоріо, Івана Шаповаленка (Шаповалова), скульптора Пармена Забіли тощо.

Іван Шаповаленко. Італійка (Вітторія Кальдоне), 1851.
Виконана на замовлення Г. Ґалаґана.
Робота знаходиться у Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Ґалаґана –
єдиний твір Шаповаленка в Україні

Деякі митці на запрошення Ґалаґана приїздили до його Сокиринського палацу і тут працювали.
Так, Олексій Волосков у 1846 році, перебуваючи у Сокиринцях, написав «Готичний місток у Сокиринському парку».
Нині робота знаходиться у Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Ґалаґан
/
Готичний місток на світлині Василя Маслова, 1927.
Фото: На пошану Григорію Ґалаґану // Прилуки. Фортеця: культурологічний часопис. – 2019

Вагоме місце серед надбання зайняли твори живопису з народними мотивами або зображенням селянського побуту. Це пояснюється як товариськими стосунками з художниками, що працювали з даною тематикою (Лев Жемчужников, Костянтин Трутовський та інші), так і цікавістю Ґалаґана до історії та традицій народу – протягом усього життя він займався й етнографічними дослідженнями «Малоросії», видав штудії з української лінгвістики та вертепної драми, унікальну збірку українських народних пісень. І, звісно, таке тематичне спрямування частини колекції відбило надзвичайно прихильне ставлення Ґалаґана до своїх селян-кріпаків: він всіляко намагався їм допомагати, ходив у гості, з кимось навіть сідав читати «Кобзаря». Варто зауважити, що гроші на меценатство й поповнення колекції Ґалаґан отримував шляхом вдосконалення організаційно-економічної моделі управління маєтками, піклуючись, аби не посилювалася експлуатація селян.

Невідомий художник. Козак Мамай, XVIII сторіччя.
Робота знаходиться у Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Ґалаґана

Серед європейських митців у зібранні опинилися твори фламандського художника Девіда Бейлі, голландця Годфріда Схалкена. Також у колекції, яку доповнювали нащадки Григорія Павловича, у великій кількості присутні портрети членів родини та їхнього найближчого оточення з родів Дараганів, Розумовських, Хованських. Зараз саме ця частина зібрання є найбільш повно атрибутованою.

Невідомий художник. Портрет Софії Дараган, 60-ті роки XVIII сторіччя.
Софія – донька київського полковника Юхима Дарагана та Віри Розумовської, дружина князя Петра Хованського.
Робота знаходиться у Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Ґалаґана

Власниками не було створено опису колекції. У 1920 році нащадки Григорія Ґалаґана – Ламздорф-Ґалаґани – емігрували до Франції, полишивши колекцію у родинному маєтку – Сокиринському палаці на Чернігівщині. З того часу зібрання неодноразово перекочовувало з одного місця до іншого, зазнало псування під час війни. На сьогодні досі ведеться її історична реконструкція.

У 1953 році колекція Ґалаґанів у складі зібрання творів Прилуцького музею опинилося в місці свого нинішнього перебування – Чернігівському історичному музеї. На базі художнього відділу останнього у 1983 році було створено окремий обласний художній музей імені Григорія Ґалаґана. Нині підтверджено, що понад сто творів музейного фонду походять саме з колекції Ґалаґанів.

Григорій Ґалаґан з сином Павлусем та матір’ю Катериною біля дуба у сокиринському парку
/
Кабінет у Сокиринському палаці Ґалаґанів.
Фотографії: На пошану Григорію Ґалаґану // Прилуки. Фортеця: культурологічний часопис. – 2019