Кахідзе Алевтина
«З того невідомого дня й години я роблю начерки щодо стосунків з рослинами й зізнаюсь у своєму захваті ними — всіма! Я щиро дивуюсь, як рослинам вдалося уособити справжній антимілітаристський рух. Вони не вбивають миттєво одна одну, вони мають стійку позицію — не вміють бігати й утікати. За ними майбутнє».
Алевтина Кахідзе — художниця, чия практика охоплює перформанс, малюнок, інсталяцію та текст. Народилася 1973 року у місті Жданівка на Донеччині; навчалася у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві, а згодом у Jan Van Eyck Academie в Маастрихті, Нідерланди. Нині живе та працює у селі Музичі під Києвом.
У своїй практиці Кахідзе досліджує теми ідентичності, свободи, кордонів і соціальних трансформацій. Її художня мова поєднує особистий досвід, щоденні спостереження та політичний контекст, створюючи простір для критичного осмислення реальності. Значна частина її робіт присвячена досвіду війни, повсякденності на Сході України та осмисленню колективної пам’яті.
Вона є авторкою знакових проєктів, зокрема: «Очі мого чоловіка, як у Жанни Самарі» (2003), «Тільки для чоловіків, або Суджений-ряджений, з’явись мені у дзеркалі» (2006), тривалої серії «Клубніка Андріївна» (2014–2019), щоденникового циклу «War Diary» (2022) та серії «Колективна сліпота» (2022). Її роботи експонувалися у PinchukArtCentre, Музеї сучасного мистецтва у Варшаві, Центрі Помпіду в Парижі, на Manifesta 14 у Косово та в інших міжнародних інституціях.
У 2018 році Кахідзе стала лауреаткою премії Women in Arts, яку спільно заснували UN Women Ukraine та Український інститут. Вона також брала участь у численних міжнародних резиденціях і є однією з найбільш впізнаваних українських художниць сучасності.
Нині Алевтина продовжує працювати над серіями, присвяченими війні та буденному життю в Україні, поєднуючи візуальне мистецтво з текстовими наративами. Її практика спрямована на пошук нових форм художнього висловлювання, що дозволяють говорити про складні соціальні й політичні процеси у доступний та чутливий спосіб.