Сивирин Юрій

На цій поверхні полотна виникає особлива подія, непідвладна повному опису. Виникає конфлікт між мовою, якою зазвичай ми користуємося, і пробілом, який виступає у відношенні до твору мистецтва. Цей образ, породжений художником, наводить на роздуми про межі лінгвістичного поля та обмеження, що накладаються нашими існуваннями.

Образотворчий образ, який відрізняється від звичайної знакової мови, переводить нас у область Реала, в якій наші суб’єкти стикаються з відсутністю сенсу та непізнаваним. У цьому сенсі мистецтво приводить нас до усвідомлення нашої власної неповноти і представляє можливість відкритися для неусвідомлених джерел сенсу та емоцій.

Всередині абстрактних форм і кольорів лежить детонація наших бажань та страждань, які виходять за рамки мови та залишають нас на межі семіотичної та символічної. Це викликає нашу потребу в постійному пошуку та декодуванні сенсу всередині цієї картини, подібно до спроб декодування наших власних неповних і суперечливих існування.

Таким чином, цей витвір мистецтва пропонує нам дослідити межі мови та символів, дозволяючи нам відчути нісенітницю та непізнаваність, властиві людському буттю, і можливо, пролити світло на приховані аспекти нашої підсвідомості.

Образи та символи, представлені на картинах, викликають питання про наше власне пізнання та розуміння світу. Вони спонукають нас до роздумів про те, як наші знання формуються та обмежуються домінуючими дискурсами і як ми можемо звільнитися від них, щоб виявити нові перспективи та можливості.

Поверхня полотна стає дискурсивним полем, де художник через акт створення вступає в діалог з історією та існуючими культурними нормами. Вона руйнує звичайні визначення та обмеження, викликаючи сумніви та усунення в нашому розумінні реальності.