- Main
- Роботи митців
- Duplicitas
Голуб Юлія
Duplicitas продовжує серію EXUVIAE, що досліджує зміну стосунку суб’єкта до власного сліду в умовах нестабільності та втрати цілісності.
Диптих показує внутрішній поділ. У великому полотні тіло залишається замкненим у своїй первісній біологічній логіці – фізична оболонка продовжує реагувати інстинктом. Відокремлений фрагмент містить проєкцію свідомості, де мислення вже функціонує через метапозицію, алгоритмічні структури та концептуальне мислення.
Разом ці частини являють собою розрив між двома швидкостями людської еволюції: інерцією біологічного тіла та прискореним розвитком рефлексивної свідомості.
У ширшому контексті серії цей розрив не розглядається як патологія. Він фіксується як характеристика сучасного стану, в якому люди дедалі частіше співвідносять себе з власними слідами, створюючи образи, архіви та фрагменти присутності.
Юлія Голуб – українська художниця, що працює з живописом та інсталяцією. У центрі її практики – досвід людського життя в усвідомленні його крихкості.
У своїй роботі Юлія відмовляється від ідеї реінкарнації як концепції, що знімає відповідальність за прожите життя. Смерть у цій позиції є не переходом, а межею, після якої суб’єкт більше не існує. Водночас вона стає точкою, з якої можливо оцінити сенс прожитого: все, що має значення, відбувається тут і зараз.
Художниця працює не з ілюстрацією концепцій, а з формою, що виникає після пережитого досвіду. Роботи не доводять думку і не пояснюють теорію. Вони надають матеріальну форму стану, який уже відбувся.
Після початку повномасштабного вторгнення її практика змістилася від цілісного образу до фрагмента. У цих роботах звичні уявлення про людину перестають функціонувати, а досвід проявляється через розірвані структури та тілесні реакції, які більше не замовчуються. Відсутність цілісності не маскується і не компенсується, а фіксується як валідний стан.
У своїй практиці Голуб поєднує органічні форми з металевими та дзеркальними поверхнями. Сюрреалістична образність використовується як спосіб працювати з досвідом, для якого ще не сформована пряма мова.
Однією з ключових серій художниці є EXUVIAE, що досліджує трансформацію того, що залишається після втрати суб’єктної цілісності та може піддаватися дегуманізаціі. Роботи серії не відновлюють наратив і не пропонують моделі зцілення. Вони документують захисну реакцію на вплив.