- Main
- Роботи митців
- Манекен “А”
АнтіГонна
«Манекен “A”» — це сюрреалістичний фільм про колишніх мешканок жіночого гуртожитку, які тепер мирно живуть своїм звичним життям у вигляді жіночих привидів у невеликому місті Буча (Київська область). Кожна з них мала власну долю — зі своїми проблемами, стосунками, надіями та планами на майбутнє. У 2022 році, під час повномасштабного російського вторгнення в Україну, майже всі вони загинули, коли російська ракета влучила в їхній будинок. Однак, попри те, що їхнє життя було раптово й жорстоко обірване, вони досі залишаються там — не як живі істоти, а як привиди. Кожен із цих привидів намагається здійснити астральну проєкцію, щоб попередити своє колишнє живе тіло про жахливу небезпеку, що насувається.
Атмосфера будинку, де АнтіГонна знімала ці сцени у 2023 році, радше нагадує ремонтні роботи, ніж зруйнований дім-привид після бомбардування — дім, який більше нікого не цікавить, так само, як і прості життєві історії звичайних жінок, зображених у фільмі.
Під мистецьким ім’ям AntiGonna та у складі продакшну AntiGonStaff працює Оксана Андреєва (нар. 1986, Вінниця, Україна) — незалежна режисерка, художниця, акторка та продюсерка. Її практика охоплює широкий спектр медіа: від експериментального документального кіно, відеоарту й VR 360 до театральних перформансів, фотографії та інсталяції. Мисткиня досліджує теми страху, насильства, смерті та магічних ритуалів через нові перспективи сексуальності. Художниця базувалася у Києві та Варшаві, а від 2022 року мешкає й працює у Парижі.
У творчості AntiGonna особливе місце займає жанр porn horrors — поєднання еротики та горору, де обидва елементи взаємно нівелюють споживацький вимір, натомість постаючи як ритуальні дії, що надають жахові буття умовної, майже бутафорної форми. Ці художні «ритуали» є спробою приручити страх життя й водночас відкрити приховані механізми виживання. Практика художниці також занурюється у процес осмислення власної ідентичності, дослідження багатовимірності сексуальності та гендерної приналежності, тож діяльність AntiGonStaff невіддільна від роботи з травмою.
Її проєкти тяжіють до межового простору між експериментальним кінематографом, театральною сценою та перформансом, іноді набуваючи форм медіаінсталяцій чи фотографічних серій. Центральними темами у практиці художниці залишаються страх, секс і смерть як феномени колективної уяви. Хоча її роботи мають автобіографічне підґрунтя, образність завжди метафорична, перетворена на засіб художнього висловлювання. На переконання художниці, суспільні табу й заборони утримують колективну свідомість у стані напруги, однак відповіддю на це має бути не замовчування чи засудження, а навпаки — відкрите проговорення, що дозволяє кожному зустрітися зі своїм власним «я».
