- Main
- Роботи митців
- Русалка
Беляєва Юлія
Уявіть собі берег річки або озера вночі. Стоїть старе дерево, зазвичай верба, а під його сріблястою кроною відпочиває група юних дівчат. Білизна їхніх нічних сорочок м’яко освітлена місячним світлом; здається, ніби можна відчути ніжний аромат квіткових вінків у їхньому волоссі. Це — образ русалок, глибоко закарбований у свідомості українців.
Смуток, втрата, трагедія й несправедливість лежать у самому серці того, як ми сприймаємо русалку зі стародавніх оповідей. А потім приходить страх — страх перед гнівом і розкаянням. Бо те саме довге волосся, колись прикрашене квітами невинної дівчини, тепер, на дні річки, заплутується навколо ніг чоловіка, який хапається за останній подих. Русалка в українському фольклорі уособлює несвідомий страх перед наслідками скоєного зла. Вона — чудовисько, народжене з несправедливості, породжене горем і гнівом скривдженої.
Юлія Беляєва народилася у 1988 році в місті Гайсин, Вінницька область, Україна.
У 2005–2011 роках навчалася в Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.
«Мистецтво лікує, воно здатне виявити всі грані травми — від глобальних до найінтимніших і найпотаємніших. Воно висвітлює темні зони суспільства: часом мов ліхтар спускається в підвали, часом — потужно осяює нічну темряву. Такі твори покликані розпізнати й назвати комплекс болю — як індивідуального, так і колективного. Я вірю, що мистецтво визволяє, роблячи свідомість яснішою. І на підсвідомому рівні кошмари стають рідкіснішими.»
«У всіх нас є травми. Думаю, моє мистецтво — про це. Постколоніальна травма, історична чи особиста. Але я завжди прагнула пройти цей шлях через красу. Краса і жах. Їхнє коріння».
У своїй практиці Юлія активно використовує новітні технології — 3D-сканування, 3D-моделювання, 3D-друк і віртуальну реальність — аби переосмислити традицію та традиційні медіа в контексті віртуалізованого світу, що постійно змінюється. Її цікавить, як технології впливають на нас і нашу свідомість, а також яким чином сучасні цифрові інструменти можуть надати нового сенсу класичним матеріалам.
Особливу увагу художниця приділяє порцеляні — медіуму, що дозволяє їй осмислювати культурну спадщину та втрачені традиції. Поєднуючи передові технології з колись популярною в Україні керамічною промисловістю, яка нині майже зникла, Юлія створює простір для діалогу між минулим і майбутнім.
