Бай Льова

… На руїнах

Перш ніж починати оповідь про роботу “

… на руїнах”, треба розповісти концепцію моїх музичних арт-інсталяцій загалом. А також про

інсталяцію “Шухляда спогадів” , як її основу, зокрема. Ідея створення таких артоб’єктів була зумовлена двома обставинами. Перша полягає у тому, що Ваш автор усе свідоме життя займався різними жанрами музики — від класики до експериментальної

електроніки. І у своїх мандрах стежками цього мистецтва втратив цікавість до традиційних шляхів презентації музичного твору й прагнув до пошуку нових форм. Якось під час відвідин однієї виставки я подумав: а чи можна прийти у музей на… музику? Ця думка і лягла в основу майбутніх

творів. А ось реалізовані вони були — і це друга обставина — на основі доволі рідкісного раритетного музичного обладнання. Я завжди мав слабкість до старовинних речей, і в мене у коморах і скринях багато різних цікавинок. Але вінтажні музичні прилади й  інструменти — це моя окрема пристрасть. Я роками полював на цікаві експонати у інтернет- барахолках і за роки свого буремного життя обжився істотною кількістю музичної старовини. Та мені було сумно від того, що більшість часу ці речі не використовуються, а збирають пил на моїх полицях. Хотілося вигадати їм цікаве та корисне використання. Таким чином зійшлися зорі мого бажання знайти для музики музейну форму з одної сторони й демонструвати публіці інженерний геній виробників з 80-х — 00-х років з іншої. Перша інсталяція «Шухляда спогадів» мала на меті продемонструвати сам принцип поєднання певної художньої думки, авторської музики і вінтажного обладнання. З чим успішно впоралася, одразу потрапивши на виставку в одну зі столичних галерей та привернувши багато уваги. В інсталяції ж «… на руїнах» мені захотілося зробити щось більш змістовне. Щось, що

мало б історію. Розмірковуючи, про що б ця історія мала бути, я паралельно робив документальний фільм про родину, яка, переживши вторгнення росії, евакуацію з рідного дому, розлуку і возз’єднання в Ірпені, вирішила створити у зруйнованому місті затишну оазу, що могла б підтримати й об’єднати навколо себе спільноту. Соромлюсь зізнатись, але до мене дуже не відразу дійшло, що фільм і інсталяцію можна об’єднати, створивши між ними симбіотичний зв’язок. Так, щоб після перегляду і прослуховування інсталяції в музеї глядач міг ще більше розкрити її для себе, подивившись фільм, і навпаки. Для реалізації такого твору я використав семплер 1996 року Roland SP-808EX. Він має 16 педів (кнопок), на які я завантажив 4 музичні відрізки і 12 фрагментів тексту зі спогадами героїв фільму «Книгарня на руїнах» про повномасштабне вторгнення й евакуацію з Ірпеня. Музичні відрізки відтворюються по колу, текстові — від початку до кінця один раз на кожне натискання. Разом відтворюється не більше 4 педів. Таким чином відвідувач

експозиції може створювати у реальному часі власні звукові етюди на основі мистецького

задуму автора і переживати індивідуальний досвід взаємодії з інсталяцією. Для глибшого занурення у взаємодію ми пропонуємо й інші цікаві інструменти. На активній панелі інсталяції розташовані три ручки регулювання параметрів (кноби), при повороті яких все зазвучить інакше. Тобто глядач-слухач може скомбінувати безліч варіантів звучання з одного й того ж набору

семплів. Але й це не все. Крім кнобів звуком можна керувати за допомогою жестів. У верхній частині інсталяції знаходиться спеціальний датчик, наближення чи віддалення від якого змінює рівні налаштування ефектів та модифікує звук.