Мананкіна Анна

Слон в кімнаті
Слон в кімнаті 70х170х50 см; інсталяція, тканина, метал, синтепон, відеопроєкція, звук; 2020
Про роботу

Звична картина світу розвалилася так само, як розкладаються об’єкти та істоти в біосфері. На противагу міфу про безмежну експансію Зеленого Едему, людство стає свідком забруднення міської екології, гібридності її мікроклімату і потенціалу катастрофічно руйнівної сили. Адже сфери природи і культури невіддільні одна від одної, як води в бурхливій річці.

Анна Мананкіна створила цей проєкт на резиденції KAIR в Словаччині, куди потрапила за тиждень перед початком карантину і закриттям кордонів. Тоді ж, під час соціальної ізоляції, вона вирішила заглибитися в теоретичні дослідження, зокрема роботу Фелікса Гваттарі «Три Екології» (1989), яка вразила її свіжістю і точністю описуваних подій. Згадані у ній проблеми істотно погіршилися, а нерозривно пов’язані ментальні, соціальні та екологічні аспекти життя зараз грають вирішальну роль в перетворенні суспільства.

З позиції ментальної екології у людської психіки є своя «імунна» система. Вона сприймає реальність таким чином, щоб життя було прийнятним – люди вірять у краще майбутнє, фокусуються на повній частині склянки, ігноруючи порожню. Властивість психіки розбавляти сприйняття реальності ілюзіями допомагає виживати, оберігаючи від повторного занурення в травматичний досвід.

Пандемія змусила звернути увагу на смерть – вона стала видимою і близькою, про неї масово інформують, її ретельно підраховують. Втрата близької людини пов’язана з горем, яке приймає різні форми і відрізняється в різних культурах. Почуття ж екологічної тривоги визначає те, що біосфера є невід’ємною частиною нашого психічного здоров’я, наших спільнот, наших культур і здатності виживати в світі тотального антропоцентризму. Проте колективний досвід екологічного горя має творчий потенціал і здатність трансформуватися в посилене відчуття любові і прихильності місцям, екосистемам і видам, які підтримують нас, а також стає інструментом запобігання подібних втрат у майбутньому.

Більше про роботу Згорнути
Мананкіна Анна
Дата народження: 1995
Місце проживання: Харків

Мистецька практика:

Міждисциплінарна медіахудожниця, працює в області цифрових технологій з відео, VR та AR, інсталяцією, 3D-анімацією, звуком, з акцентом на постгуманізм і феміністську практику. У своїх художніх висловлюваннях охоплює широке коло проблем: від геополітичних ситуацій та владних структур до суто інтимних сфер життя. Звертається до теми насильства та гендерної ідентичності, стану жінки в художньому та соціальному контексті.

Досвід:

Фіналістка програми культурного обміну Екстер (за підтримки Українського інституту). Стипендіантка програми Gaude Polonia 2021 від польського Національного центру культури. Учасниця 19-го медіа-арт бієнале WRO 2021 у Вроцлаві. Працювала над спільним проектом з галереєю ROTOR в місті Грац, Австрія. Працювала над персональним проектом в галереї Sopa (Кошице, Словаччина) на резиденції KAIR. Учасниця фестивалю Construction у співпраці з CYNETART (Німеччина) Фіналістка бієнале для молодих художників Non-stop media.

Більше про автора Згорнути