- Main
- Роботи митців
- Повія в військовому цирку
АнтіГонна
Основна ідея проєкту спонукає до роздумів про цінність власного життя та миру крізь досвід біженців, для більшості з яких головна проблема полягає у неможливості реалізувати свої прагнення та знайти щастя. Це документально-сюрреалістичне дослідження психічних станів художниці під впливом війни, а також жінок, які стали жертвами через воєнні дії та боротьбу чоловіків за владу.
Проводячи паралелі між історичними наслідками часів Римської імперії, яку очолював тиран Калігула, та сучасністю — війною російської імперії проти України, що розпочалася у 2022 році й триває досі, авторка наголошує, наскільки мало змінилося, тоді як звичайні люди й надалі страждають від втрати засобів до існування і зруйнованих надій на щасливе майбутнє.
Це історія про молоду жінку, яка тікає від війни в Україні та намагається знайти своє місце й адаптуватися у Венеції, але страшна післявоєнна травма не дозволяє їй здійснити мрію стати відомою акторкою — і навіть позбавляє її людської ідентичності.
Під мистецьким ім’ям AntiGonna та у складі продакшну AntiGonStaff працює Оксана Андреєва (нар. 1986, Вінниця, Україна) — незалежна режисерка, художниця, акторка та продюсерка. Її практика охоплює широкий спектр медіа: від експериментального документального кіно, відеоарту й VR 360 до театральних перформансів, фотографії та інсталяції. Мисткиня досліджує теми страху, насильства, смерті та магічних ритуалів через нові перспективи сексуальності. Художниця базувалася у Києві та Варшаві, а від 2022 року мешкає й працює у Парижі.
У творчості AntiGonna особливе місце займає жанр porn horrors — поєднання еротики та горору, де обидва елементи взаємно нівелюють споживацький вимір, натомість постаючи як ритуальні дії, що надають жахові буття умовної, майже бутафорної форми. Ці художні «ритуали» є спробою приручити страх життя й водночас відкрити приховані механізми виживання. Практика художниці також занурюється у процес осмислення власної ідентичності, дослідження багатовимірності сексуальності та гендерної приналежності, тож діяльність AntiGonStaff невіддільна від роботи з травмою.
Її проєкти тяжіють до межового простору між експериментальним кінематографом, театральною сценою та перформансом, іноді набуваючи форм медіаінсталяцій чи фотографічних серій. Центральними темами у практиці художниці залишаються страх, секс і смерть як феномени колективної уяви. Хоча її роботи мають автобіографічне підґрунтя, образність завжди метафорична, перетворена на засіб художнього висловлювання. На переконання художниці, суспільні табу й заборони утримують колективну свідомість у стані напруги, однак відповіддю на це має бути не замовчування чи засудження, а навпаки — відкрите проговорення, що дозволяє кожному зустрітися зі своїм власним «я».
