Колекціонер vs художник. Дискусія ІІІ: Михайло Царьов — Арсен Савадов // Відкрита можливість [доступний відеозапис]

17 червня 2021 року в Центрі сучасного мистецтва М17 відбудеться третя зустріч з циклу відкритих дискусій «колекціонер vs художник: розбіжності й точки дотику» [відеозапис події шукайте нижче]

Колекціонер / художник: Михайло Царьов / Арсен Савадов

Подія проходить в межах проєкту Відкрита можливість
Мова: українська, російська

Як відбувається взаємодія колекціонера і художника? Як вони знаходять одне одного? Чи можлива їхня пряма комунікація та чи насправді така комунікація є апріорною умовою для демпінгу артринку? Чи формований колекціонерами попит на певне мистецтво не девальвує художньої мови? І чи вигідний для розвитку культури тандем колекціонера і митця? Та інші питання.

Про учасників:

• Михайло Царьов — колекціонер, співзасновник Українського Клубу Колекціонерів Сучасного Мистецтва, засновник Michael Tsarev Art Collection;
• Арсен Савадов — художник, медіамитець та медіаперформер, один із зачинателів українського сучасного мистецтва, ключова фігура української «нової хвилі».

Модераторка: Наталія Шпитковська — директорка‌ ‌ЦСМ‌ ‌М17,‌ ‌наукова співробітниця Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України, керівниця‌ ‌проєкту‌ ‌«Відкрита‌ ‌можливість»‌.

UPD: Гостродискусійне!
Відеозапис останньої, третьої, зустрічі формату «колекціонер vs художник» доступний на нашому YouTube-каналі!

Чи потрібен таки Україні музей сучасного мистецтва, аби формувати якусь еталонну вибірку; що ця «офіційна» вибірка могла б або мала б представляти; що найсильніше впливає на факт вибору твору до колекції — прагнення системності чи вловлене «мерехтіння» символів та поклик «зони невідомості в момент, коли вона досягає максимальної амплітуди» (як наголосив Арсен Савадов)? Про таке дискутували 17 червня у ЦСМ 17 колекціонер Михайло Царьов та художник Арсен Савадов, а також директорка М17 Наталія Шпитковська і куратор Олександр Соловйов.

«Місія, яку я бачу для себе в колекціонуванні, для українських колекціонерів є особливо важливою, в умовах, коли немає музеїв сучасного мистецтва й відсутні інституційні колекції. Що Україна покаже через 100 років? Ми збираємо мистецтво, що може розпорошитись, загубитись, і зберігаємо його у приватних колекціях. На Заході подібне неможливе. Там все дуже структуровано: які музеї, де, що й коли купують. Існують затверджені переліки, держави роблять придбання. Приміром, парламент Німеччини — Бундестаг — вже у 90-ті приймав спеціальне рішення щодо закупівлі Йозефа Бойса. Україні тільки ще доведеться вибудовувати свою систему. Тому поки саме такою я бачу задачу, що стоїть перед місцевими колекціонерами», — зазначив, серед іншого, Михайло Царьов.

Відеограф — Ярослав Козак

Проєкт «Відкрита можливість: Українське сучасне мистецтво з приватних зібрань» відбувся за підтримки Українського Клубу Колекціонерів Сучасного Мистецтва в межах дослідницького напряму Центру М17 PROколекції