- Main
- Artists' works
- 15 works with mythical animals and people
«Анімалістична серія» належать до раннього, але вже зрілого етапу її творчості, коли сформувалися характерні для мисткині фантастичні образи, декоративна площинність і власна міфопоетична мова. Вона створена 1940 року, невдовзі після навчання у Центральних експериментальних майстернях при Київському музеї українського мистецтва, де художниця працювала з живописом, вишивкою та керамікою. Саме цей період став визначальним для формування її авторської образної системи. Вже наприкінці 1930-х років творчість Примаченко здобула широке визнання: її персональний зал був представлений на І Республіканській виставці народної творчості, а згодом роботи експонувалися у Варшаві та Парижі.
Марія Приймаченко — одна з найвідоміших українських художниць XX століття, класик наївного мистецтва (народного примітиву). Художниця-самоучка, яка все життя прожила у рідному селі Болотня на Київщині й створила понад 800 творів — гуашей, акварелей, кераміки та ілюстрацій.
Народилася у творчій селянській родині: батько був теслею й майстрував різьблені огорожі, мати та бабуся славилися вишивкою й писанкарством. У дитинстві перехворіла на поліомієліт, що, за спогадами художниці, загострило її спостережливість та особливе, уважне бачення світу.
Її впізнаваний стиль — спрощені форми, чисті насичені кольори, зміщена перспектива й фантастичні сюжети на межі фольклору та власної уяви. Світ Приймаченко населяють небувалі звірі, птахи й квіти, кожен зі своїм характером і часто з афористичним авторським підписом. Окрему частину доробку становлять антивоєнні роботи, серед них — славнозвісне послання «Хай ніколи не буде війни».
Творчість Приймаченко започаткувала мистецьку династію: художниками стали її син Федір, онуки й правнуки. 2009 рік ЮНЕСКО оголосило роком Марії Приймаченко.
Освіта
- Художньої освіти не здобувала — народна майстриня-самоучка.
- 1935–1936 — Центральні експериментальні майстерні при Київському музеї українського мистецтва (Київ), куди її запросили, помітивши роботи; тут формувалося коло народних майстрів.
Ключові виставки та експозиції
- 1936 — І Республіканська виставка народного мистецтва, Київ (згодом Москва, Ленінград, Варшава); диплом I ступеня.
- 1937 — Всесвітня виставка, Париж; золота медаль.
- 1966 — «Людям на радість», Спілка художників України, Київ (за цикл робіт відзначена Державною премією ім. Т. Шевченка).
- Роботи експонувалися у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі, Лондоні, Нью-Йорку та інших містах.
- Численні посмертні ретроспективи в Україні (зокрема у заповіднику «Софія Київська», Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному музеї Тараса Шевченка). [точні роки окремих виставок — за потреби уточнити]
Нагороди та звання
- 1966 — Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка.
- 1970 — заслужений діяч мистецтв УРСР.
- 1988 — народний художник УРСР.
- Орден «Знак Пошани».
- 2022 — відзнака «Національна легенда України» (посмертно).
Інституційні та публічні колекції
- Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Київ — найбільша колекція, близько 650 творів 1935–1987 років.
- Національний музей Тараса Шевченка, Київ.
- Музейні та приватні колекції в Україні та за кордоном.
- Частина робіт зберігалася в Іванківському історико-краєзнавчому музеї, що згорів унаслідок російського обстрілу в лютому 2022 року.