Це простір внутрішньої подорожі людини, символічний міст між природою і людиною, матеріальним і духовним, між мінорними тональностями сьогодення та передчуттям нового світанку.

Проєкт створений у діалозі з концепцією виставки «Київ — Венеція: Нові світанки у мінорних тональностях». Через природні мінерали, світло, воду й тишу він пропонує зупинитися, сповільнитися та згадати про те, що навіть у часи війни, втрат і невизначеності людина здатна знаходити внутрішню рівновагу та відновлювати зв’язок із собою і природою.