Номінантки M17 Sculpture Prize: Анна Тарадіна (Харків)

Анна Тарадіна народилася у 1998 році в Харківській області. Закінчує Харківську державну академію дизайну і мистецтв, є двічі випускницею «Школи перформансу» у Львові, випускницею харківської «Школи неспрямованих дій», що також про перформанс. На питання, чому вирішила стати на мистецьку стежку, відповідає:

«А я й не вирішувала, я просто була на ній. А як з’явилася можливість з неї зійти – тут я сповна усвідомила, що це правильний шлях, і мені потрібно рухатися саме ним».

Анна займається графікою, скульптурою, інсталяцією, ленд-артом, перформансом. Усі ці практики авторські думка й тіло спрямовують на прояснення просторових відносин.

«Я часто працюю з простором, створюю роботи, які безпосередньо з ним взаємодіють. Для мене це найкращий спосіб вираження. Простір впливає на мої роботи, а мої роботи, зі свого боку, розкривають цей простір».

Творчість Анни – це розповідь від першої особи. Мисткиня не прагне змінити ним соціум. Але бути якомога чеснішою й у цьому дістати істини для себе і тих, хто схоче розділити її відкриття.

«Хочу, аби створене мною просто існувало у цьому світі. Те, що я роблю, є моїм особистим аналізом та діалогом з навколишнім. Я його створюю, а далі воно вже живе своїм життям».

До шорт-листа номінантів і номінанток на здобуття премії M17 Sculpture Prize Анна увійшла з проєктом «Гербарій».

Авторка про концепцію свого проєкту: «Моя робота – альтернатива науковому способу дослідження рослинного світу, пізнання його через форму і тактильність. [“…”] – це дуже інтимний процес спілкування з природою, той особливий момент, коли людина звертає увагу на природні структури і починає помічати світ, в якому ми перебуваємо постійно. Намагаючись зберегти цю швидкоплинну мить єднання із природою, ми ховаємо його на книжкових полицях».

Коментує експертка Відбіркового журі Премії Маріанна Вагнер: «Естетика інсталяції відсилає уяву до процесів та ситуації в лабораторії. Це може бути гарною відправною точкою для роздумів про скульптуру в міському просторі, так само як і про те, чого саме потребують організми для розвитку. Перформативні якості твору, його потенціал до утворення зв’язку з інституціями, де він встановлюватиметься, змушують прикути погляд: як вдасться художниці (і як це вдається художникові взагалі) активізувати дискусії про скульптуру, запустити процеси спілкування».

ВІДЕОВІЗИТІВКА:

РОБОТИ З ПОРТФОЛІО:

«Гудабі». Груповий проєкт, реалізований у межах ленд-арт фестивалю «Міфогенез», 2017.
Команда: Родіон Прохоренко, Анна Гурідова, Аліна Русакова, Анна Тарадіна, Олена Мєнжуліна, Світлана Кошелєва, Діна Чмуж, Ліза Крічковська, Віолетта Нагорна, Ксенія Без’язична

«LITIЙ SONЯН», 2018. Крига, насіння соняшника.
Команда: Світлана Кошелєва, Родіон Прохоренко, Анна Тарадіна

«Брами», 2018. Цемент, гіпс, залізо

«Проєкція іншого», 2017. Кураторський проєкт Олени Мєнжуліної та Анни Тарадіної, реалізований у межах конкурсу молодих кураторів «Без журі і без премій» у галереї COME IN, Харків

«Метаморфоза» у Центрі сучасного мистецтва «ЄрміловЦентр», 2019. Чорнозем

Побачити, в якій формі втілився «Гербарій» Анни Тарадіної, ви зможете на виставці робіт номінантів і номінанток M17 Sculpture Prize: Roots and Pollen у ЦСМ М17.

Інші публікаціїї за тегом M17 Sculpture Prize