Назад

Номінантки M17 Sculpture Prize: Василина Буряник (Львів)

23.04.2020

Василина Буряник, 1985 року народження, родом із Закарпаття. Мистецтву навчалася з 7 років. Спочатку образотворчому, в Ужгородській дитячій школі мистецтв імені Шандора Петефі. Потім блискуче відучилася в ужгородському Коледжі мистецтв імені Адальберта Ерделі, на відділі дизайну. А згодом, у 2010-му, з відзнакою закінчила і Львівську національну академію мистецтв, кафедра художнього текстилю.

Саме текстиль став цариною мистецьких експериментів Василини. А експерименти – джерелом неослабного запалу.

«Для мене поняття створення тотожне поняттю дослідження. Коли твір з’являється у партнерстві з такими явищами, як вода, світло, вітер, який створюють повітродуви, чи з хімічними сполуками – ти змушений без упину спостерігати та вчитися. В цьому всьому є неабияке натхнення».

Експерименти вилилися у створення тривимірних об’єктів із синтетичних тканин. Та не просто тривимірних, а ще й кінетичних – таких, що живуть і видозмінюються у процесі експонування, реагуючи з усіма вищеперерахованими явищами: виділяють речовини, піддаються пігментації тощо. Як живі організми, яких ці твори і зображують.

Василина використовує напівпрозорі тканини, підсилюючи відчуття ефемерності. Крім того, свої об’єкти вона поміщає під скло, що є усталеною практикою історичних, природничих музеїв. Коли ефемерність – це про те, що довкола реальності, та про щось «безкровне», а музей – про минувшину, то тут з’являється ефект подвійної відстороненості. Але цей ефект – пом’якшувальний прошарок, який мисткиня прокладає між глядачем і твором для того, аби поговорити саме про теперішнє, повнокровне і пекуче.

«Процес створення і споглядання моїх інсталяцій – як правило, річ доволі медитативна. І це дає мені можливість розповідати про гострі, актуальні проблеми методами найменшого спротиву, отримувати часовий та емоційний коридори для діалогу про важливе».

Перелік виставкових проєктів, в яких Василина Буряник брала участь, дивіться тут.

До шорт-листа номінантів і номінанток на здобуття премії M17 Sculpture Prize Василина увійшла з проєктом «Сльози, що твердіють, та кров, яка не згортається».

Авторка про концепцію свого проєкту: «Проєкт переповнений алегоріями, починаючи від форм інсталяції, жесту споглядання та закінчуючи процесами — все має прихований підтекст. Він розповідає про крайні точки трагізму й відчаю, загострення яких настільки високе, що у сприйнятті призводить до аномалій. Отож, те, що має бути динамічним, завмирає і навпаки. Водночас ці ж процеси апелюють до статичності та динамічності “коріння та пилку”, ставлячи під питання їх безумовність».

Коментує експертка Відбіркового журі Премії Хелен Фібі: «Попри те, що ми є біологічними істотами, людське тіло – незвідане місце для більшості з нас. Мені здалося, що на це мисткиня посилається у своїй роботі. А також показує, як наше тіло може бути розглянуте в якості машини. Це захопливий, професійний проєкт, який очікуєш бачити в міжнародних інституціях».

ВІДЕОВІЗИТІВКА:

РОБОТИ З ПОРТФОЛІО:

Проєкт «Територія утворення ран», 2020

Проєкт «Фрагменти організмів», 2013

Побачити, в якій формі втіляться «Сльози, що твердіють, та кров, яка не згортається» Василини Буряник, ви зможете на виставці робіт номінантів і номінанток M17 Sculpture Prize: Roots and Pollen у ЦСМ М17.


Інші публікації за тегом M17 Sculpture Prize

Наступна публікація

Усі публікації
Як звучить художній музей? / М17 у проєкті Джо Вілсона і Шанель Кольєр

Як звучить художній музей? / М17 у проєкті Джо Вілсона і Шанель Кольєр

29.04.2020
Усі публікації