Алексеєнко Михайло

Головна премія M17 Sculpture Prize 2020.

Автор про концепцію проєкту, з яким увійшов до шорт-листа M17 Sculpture Prize:

«Після смерті моєї бабусі залишилося багато кришталю. Вона збирала і ретельно зберігала його, як і багато “пострадянських” громадян. Використовувати кришталь за призначенням у родині було заборонено. Бабуся берегла його для особливої події. Яка так і не відбулась. Бабусі вже давно немає серед живих, а мрія залишилася.

Але образ моєї бабусі для цього проєкту – лише відправна точка, адже збирати кришталь і не використовувати його, зберігати в сервантах, немов музейні експонати, стало рисою часу.

Дивним чином модуль радянської архітектури, особливо сталінського ампіру, збігається із модулем в утилітарних речах. Силует вибудуваних з кришталю об’єктів нагадує шпилі будинків та купола православних храмів. Як і шпиль, що височіє високо на фоні неба, кришталь у серванті такий само недосяжний, хоч і немовбито завжди був зовсім поруч. Радянська ідеологія будівництва кращого життя, стрімкий рух угору, пафосна велич знайшли свій відбиток у побуті звичайних людей. А їхня крихка мрія лишила по собі тінь – відчуття мінливості та нестабільності всього, що існує».

Коментує експертка Відбіркового журі Премії Хелен Фібі:

«Мій вибір проєкту Михайла Алексеєнка зумовлений кмітливістю пропозиції та її соціальною заангажованістю. Проєкт робить цікаві політичні відсилання, але через особисту історію і предмети з цієї історії. Рідкісний талан митця – зробити аспекти власного життя релевантними життям інших, значущими для багатьох людей як на персональному рівні, так і на рівні національної історії».

Коментує експертка Відбіркового журі Премії Маріанна Вагнер:

«Для мене робота Михайла Алексеєнка переконлива у своїй дієвості на різних щаблях – від індивідуального рівня вузького кола сім’ї до колективної форми пам’яті, носіями якої є, зокрема, нації, держави. Й обидва ці рівні можуть знайти відбиття в межах глобального суспільства, оскільки посуд має величезне символічним навантаження у системах індивідуальної та колективної пам’яті представників найрізноманітніших спільнот.

Мистецьке перенесення автором формальної мови, взятої з повсякденного життя, на формальний вимір відношення до об’єктів будівництва, який охоплює більшу громаду, є простим і дивовижним водночас. Цей акт демонструє, як ідеологічні формальні мови знаходять обхідні шляхи, аби дістатися нашого обіднього столу, і як, подібно до майже невикористовуваного посуду, вони залишаються недоторканими, допоки не будуть зметені революцією.

Ба більше, робота у її ретро-стилі виглядає настільки кітчевою і заразом настільки крихкою, що сама собою (з матеріальної точки зору також) розкриває змістовий рівень, який пропонує безліч можливих дискусій».

Коментує експертка Відбіркового журі Премії Ліза Парола:

«“Кришталева мрія” Михайла Алексеєнка проклала ґрунтовний діалоговий місток між історією України та особистою біографією митця, а також порушила питання про взаємозв’язок між публічним і приватним просторами, колективною та індивідуальною пам’яттю – теми, які протягом десятиліть займають багатьох художників міжнародної сцени. Почавши з роботи над символами індивідуального значення, митець приходить до роздумів про природу історичної архітектури, вплив якої позначається на сучасній спільноті.

Крім того, на мою думку, формальний аспект твору також дав простір для неочікуваного діалогу між формами офіційної архітектури й тими маленькими, але дорогими серцю предметами повсякдення, які розповідають особисті історії (про родинні зв’язки, про вибори, великі і малі, що визначають життя), активізуючи комунікацію людини із самою собою та іншими.

Тож проєкт, що йому поклали початок історія та геополітика України, здатний запропонувати себе й у набагато ширшому контексті».

Візитна картка Михайла Алексеєнка для проєкту M17 Sculpture Prize 2020 (запис від 06.11.2020):

Михайло про проєкт «Кришталева мрія» (запис від 18.12.2020):

M17 Sculpture Prize 2020