КИЇВ – ВЕНЕЦІЯ

30 липня 2026 року Центр сучасного мистецтва М17 відкриває виставковий проєкт «Київ – Венеція», який символічно прокладає міст між двома важливими водними артеріями Європи – Дніпром та Венеційською лагуною. Ця виставка – радше акт творчої фантазії, аніж аналітична паралель до цьогорічної Венеційської бієнале. Об’єднавши під назвою «In Minor Keys» тисячі голосів, покійна кураторка Койо Куо (Koyo Kouoh) віддала данину цінності життя, поширюючи ідеї екогуманізму та соціальної толерантності. У цьому контексті виставка в М17 звертається до теми мінорності як до надії, передчуття світанку.

Встановлювати зв’язок із бієнале – це велика відповідальність, адже найвпливовішу подію року вже назвали однією з найбільш політизованих та скандальних в історії. Венеція стала місцем радикальних виступів, боротьби та суспільного обурення. Серед наскрізних тем – цинізм і жорстокість воєн, соціальні травми, рани колоніального минулого, а також переосмислення наслідків руйнації екологічного балансу.

З-поміж нашарувань актуальних тем та сенсів бієнале ми виокремили лише деякі, свідомо фокусуючись на локальному феномені «мінорності» у контексті прагнень кураторки Койо Куо: переосмислити значення традиційного мистецтва як творчого медіуму, віднайти коріння самовираження та художнього натхнення, зазирнути в невідомі «всесвіти» та архаїчні «святилища» митців.

На відміну від «мажору», мінор звучить тихіше. У межах концепції він не тотожний смутку чи меланхолії, а є способом уповільнення та інтимного, щирого діалогу із самим собою. Це тональність пошуку внутрішньої рівноваги, стан тихої радості, точка зцілення.

Свого часу ЦСМ М17 вже мав досвід проведення арт-терапевтичних сесій разом із художниками, але як створити умови для досягнення бажаних змін стану глядачів? Чи існує творчий лікувальний метод? Койо Куо зверталася до метафори креольського саду та внутрішнього дворику як умовних місць відпочинку, возз’єднання та взаємодії. 

Такі простори навчання та регенерації, засновані на спільному знанні та автономії, утворювали цілі екосистеми – «школи», вкорінені у своїх локальних традиціях і територіях. 

Ідея спільного творення та колаборативних практик спонукала нас розробити власний трансформаційний маршрут з місцями відпочинку, споглядання, звуку, слова та руху. Наша мета – відволікти, залучити до мрійливості та зачарування, запрошуючи відвідувачів уповільнити темп і дозволити новому досвіду статися. 

Занурюючись у простори архаїчних та містичних наративів, ми дозволили собі дещо відійти від суворо «серйозної» траєкторії сучасного мистецтва й довіритися уяві та міфам, мелодії та поезії, руху і медитації, вишиванню і навіть садівництву.

Зважаючи на камерність ЦСМ М17, виставку без перебільшень можна назвати експериментом зі створення власної «мінорної школи» – екосистеми, де автори та відвідувачі існують у постійній синергії та навчанні.

Подібний зв’язок простежується і між митцями – українськими та учасниками Венеційської бієнале, – у творчих практиках яких ми виявили близькі теми та точки перетину по обидва боки уявного мосту між Києвом і Венецією. Такі тематичні діалоги між художниками отримали назви: «Магічні звірі», «Полотно часу», «Частоти душі» та інші, створюючи зупинки для ще одного пізнавального маршруту, що окрім споглядання та дій ініціює осмислення. 

Рухаючись обома траєкторіями, глядач опиниться в одній фінальній точці, у дворику ЦСМ М17, наодинці з квітами, в просторі уявного «креольського» саду на Антоновича, покликаного стати місцем зустрічі з собою.

Учасники виставки «Київ – Венеція» в М17:

Антонія Баніцька, Оксана Брюховецька, Юлія Віммерлін, Ірина Водолажченко, Анатолій Ганкевич, Ганна Гідора, Олег Голосій, Юлія Голуб, Єгор Гущин, Наталія Дьячок і Дмитро Матюхін та Євген Пилінський й Андрій Мороз, Дмитро Ерліх та Ілля Петров, Оксана Жураковська, Неллі Ісупова, Вікторія Калашник, Дарія Корнійчук, Наталія Лісова, Марта Ниркова та Влад Філоненко, Микола Перемишлєв, Анастасія Подерв’янська, Марія Примаченко, Андрій Сідерський, Тіберій Сільваші, Оксана Солоп, Анатолій Твердий, Богдан Томашевський, Руслан Тремба, Аліна Хорольська. 

Куратори: Наталія Шпитковська, Юлія Букус

Організація виставкового проєкту – команда ЦСМ М17: Федір Сегін, Марина Кулібаба, Аліна Хорольська, Дмитро Лазаревич, Алла Подшивалкіна та Павло Шевчук. 

Детальніше про проєкт на веб-сторінці ЦСМ М17

Виставковий проєкт в ЦСМ М17 відбувається за підтримки фонду Adamovskiy Foundation.

Відкриття відбудеться 30 липня о 18:30

Адреса: м. Київ, вул. В. Антоновича, 102-104

Вхід вільний за умови попередньої реєстрації

Зареєструватися на відкриття можна за посиланням: 

https://nethunt.com/service/automation/forms/6a4e3a8e43e264f95a6b2e02

Заявки на акредитацію преси надсилайте будь ласка на електронну адресу info@m17.artcult.org.ua, із зазначенням прізвища, імені та по батькові журналіста, назви видання, контактного телефону, електронної адреси.

Центр Сучасного Мистецтва М17 – культурна інституція, простір діалогу для фахових кіл, платформа для вивчення і дослідження історичних і сучасних культурних процесів. Разом з українськими та міжнародними експертами, ЦСМ М17 прагне навчати і надихати українське суспільство, через виставки, різноманітні мистецькі та освітні практики сприяти його позитивній трансформації. ЦСМ підтримує художні експерименти, колаборації та міжнародні обміни для експертів і митців різних напрямів для інтеграції українського мистецтва до світового контексту. 

Фонд Adamovskiy Foundation – неприбуткова організація, заснована бізнесменом Андрієм Адамовським у 2018 році. Діяльність фонду спрямована на збереження та вивчення культурної спадщини України та країн Східної Європи. Місія Фонду – популяризація культури та мистецтва як запоруки сталого і цивілізованого розвитку суспільства. Фонд бере активну участь в організації та підтримці виставкових проєктів, видавничих ініціатив, освітніх та дискусійних платформ, міжнародних форумів та експертних сесій.