Рай Михайло

Щоденник окупації Михайла Рая.

11 вересня. Біженці

«Життя ніколи не стає нестерпним під тиском обставин, але тільки від нестачі мети та сенсу»
Віктор Франкл

Мільйони українців тікали від війни. Але багато хто з них так і не знайшли спокою. Начебто й у безпеці та із задоволенням, але в серці порожнеча та біль. І річ не в тому, що в Україні залишилися близькі, будинок, робота та улюблені речі. В Україні залишився сенс. Той самий сенс, який трансформує будь-які поневіряння та страждання у випробування. І парадокс у тому, що ті, хто залишився і щодня заглядає у вічі смерті, ризикуючи життям на полі бою чи в містах під обстрілами, почуваються як ніколи живими та щасливими! Бо знають, навіщо. Відсутність мети та сенсу в житті штовхає людей на жахливі війни в ім’я маячних ідей, одну з яких ми зараз живемо. Так, для багатьох росіян «Русскій Мір» це втеча від порожнечі та відчуття безглуздості існування.

Сенс руйнівний та абсолютно штучний. Ні війна, ні епідемія не можуть позбавити нас його, як і не можуть його дати. Вони можуть лише спонукати нас до того, щоб ми знайшли його самі там, де він завжди був. Мистецтво, бізнес, політика, будь-які досягнення – лише інструменти. Те справжнє, заради чого варто жити і терпіти поневіряння, це шлях до себе. Цей шлях мінливий і ніколи не остаточний, його вказує нам саме життя через події і ситуації, в які вона нас поміщає кожну нову мить. Через наші вчинки, які за ними йдуть.

Куди б ми не поїхали, наш страх завжди йде п’ятами. Від нього не можна втекти, його можна лише подолати, і, як правило, за ним і ховається наше справжнє призначення. Не безпека і задоволення роблять нас щасливими, а справжній сенс. Знайти його наше першорядне завдання, де б ми не опинилися!