Арсен Савадов

Голоси любові 2019
Голоси любові 2019 30х45 см
Про роботу

Відеоперформанс Арсена Савадова «Голоси любові» задуманий як вільна реконструкція концерту Мерілін Монро 1954-го року в Кореї. Вільна, оскільки насправді реконструювали лише білявий секс-символ, який добрим ангелом прилітав колись до американських солдатів. У теперішньому ж часі Мерілін «прибуває» на військові бази Донбасу – в Попасну і Дебальцеве. У ролі Монро виступили одразу двоє – оперна співачка Марія Максакова та ЕL Кравчук, який своїм травестійним, перелицьованим виглядом «фальшМонро» ще більше підкреслив дивність образу, де парадоксальним чином абсолютно природно поєднались реальність тут-і-тепер і вже, по суті, історична легенда. Долучення до контексту легенди перетворює на легенду, міф, який розігрується у нас на очах, саме сьогодення. Демонстративно театральна Монро підкреслює правдивість катарсичних емоцій солдатів, їх колективного, мало не діонісійского екстазу – вони  радіють не приїзду «зірки», що є тільки приводом для того, аби показати ці священні веселощі, сп’яніння життям на межі смерті. Солдати в камуфляжі, які підтанцьовують на танках і розмахують українськими прапорами, радіють величі своєї місії. Спостерігаючи з висоти пташиного польоту, як в західному мареві в колективному трансі хороводів рухається тіло натовпу і крутяться танки, ми готові повірити у будь-які викривлення і зміщення простору і часу…

 

Роботи розміром 100х150 см:

 

 

 

Роботи розміром 30х45 см:

 


 

 

 

 

 

 

 

 

Більше про роботу Згорнути
Арсен Савадов
Дата народження: 24.09.1962
Місце проживання: Київ

Арсен Савадов – один зі знакових та провокаційних представників українського сучасного мистецтва.

Арсен Савадов в 2001 році представляв країну на Венеціанській бієнале, куратором якої був легендарний Харольд Зееман. Його роботу «Печаль Клеопатри», створену спільно з Георгієм Сенченко в 1987 році, прийнято вважати точкою відліку для сучасного українського мистецтва.

“В этот период я работал только языком фотографии, потому что я не представлял, как по-другому. Потом уже пришла регрессия какая-то, успокоение, усталость — зависишь от фотографа, зависишь от пленки, проработал два месяца, и оно все сжимается в такую коробочку. И пока ты в Киев не приедешь и не проявишь, ты не знаешь, что ты сделал. Не было цифровых камер. На моих глазах NYT распродавал всю аналоговую аппаратуру, покупали цифровую. Цены были бросовые в Нью-Йорке. Это был обвал. А все эти шахтеры, все это снято на пленку. У меня только последние проекты цифровые, где можно уже использовать фотошоп, какую-то веревочку убрать, которая держит декорации, почистить какую-то грязь. А тогда были просто негативы. И чтоб их сделать, мы ездили в Москву, на Мосфильм. Там сканировали на виртуальном сканере и вот так по чуть-чуть что-то печатали” – так художник описує свою роботу с медиумом фотографії.

 

Більше про автора Згорнути

Роботи Арсен Савадов